Надати повний доступ до документів радянських репресивних органів про масові порушення прав людини закликають народних депутатів історики та архівісти. У Верховній Раді презентували «Концепцію забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб».

 

Концепція передбачає надання доступу до документів, які накопичилися в процесі роботи комуністичних спецслужб: безпосередньо документи спецслужб з даними про політичні репресії, масові порушення прав людини, накази, внутрішня документація, кримінальні, оперативно-розшукові, агентурні справи тощо, а також документи українського визвольного руху, які вони конфісковували.

 

За даними Київського міжнародного інституту соціології, 55,6%, українців хочуть, що інформація з документів до 1991 року повинна бути відкритою, натомість 86,2% опитаних експертів особисто стикалися з випадками обмеження в доступі до інформації в архівах.

 

Попри те, що грифи «Секретно» і «Совершенно секретно» з радянських документів в Україні вже знято, доступу до архівів дослідники не мають. Основна юридична проблема — конфіденційна інформація, під прикриттям якої майже не видають документів, де є будь-яка персональна інформація.

 

«Жертви, тобто ті, хто постраждали від радянських спецслужб, зазвичай хочуть говорити про це і розкривати документи. Натомість проти цього — ті, хто був причетний до скоєння злочинів: агенти, які здавали людей, працівники спецслужб, які здійснювали вироки, — розповідає редакторка Концепції, заступниця голови Інституту національної пам’яті Аліна Шпак, — З одного боку є право людини на приватність, з іншого — право суспільства знати правду про те, що відбувалося. Зважаючи, що ця інформація стосується масових порушень прав людини, зловживання владою і т.д., то право суспільства знати правду має переважати право на приватність окремих осіб».

 

Як розповів в.о. директора Центру досліджень визвольного руху Андрій Когут, основним стратегічним кроком має стати ухвалення спеціального закону про порядок доступу до документів радянських спецслужб та інформації, що в них міститься.

 

Проект закону, який готується на основі Концепції, передбачає створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

 

«Значна організаційна перешкода для дослідників зараз — те, що історичні документи розкидані по архівах різних силових відомств — Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки та державних обласних архівах. Тому ми пропонуємо, за прикладом Польщі, створити єдиний Галузевий державний архів Українського інституту національної пам’яті, де системно опрацьовуватимуть усі документи. Врешті, у функціях СБУ, МВС та СЗР немає історичних досліджень», — розповів Андрій Когут.

 

Участь у заході взяли Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький, Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик.

 

Як відомо, і в Програмі уряду і в Коаліційній угоді зазначена необхідність забезпечити відкритий доступу до архівів радянських спецслужб. Про те, що кожен громадянин має мати можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії, йдеться у Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів. Саме для цього і розроблена пропонована Концепція.

 

Круглий стіл-обговорення, організований Центром досліджень визвольного руху та Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності, пройшов в рамках діяльності Реанімаційного пакету реформ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Програми «РАДА. Підзвітність, відповідальність, демократичність».

 

Фото Оля Осередчук.