17 березня в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася міжнародна наукова конференція «Сила віри супроти насилля влади: греко-католики Центрально-Східної Європи в умовах переслідувань тоталітарних режимів після Другої світової війни».

Конференція приурочена до 70-річчя Львівського псевдособору (8-10 березня 1946 року), на якому було офіційно проголошено «возз’єднання» греко-католиків Галицької митрополії з Російською Православною Церквою. Спільними зусиллями захід організували Український Католицький Університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Український інститут національної пам’яті.

У роботі конференції взяли участь провідні науковці з України, Німеччини, Польщі, Росії, Словаччини та Італії, представники органів державної влади та церковних структур. Відкрив захід Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук), який у своїй промові наголосив на важливості пам’яті про трагічну подію ліквідації УГКЦ:

«Згадуючи 70-ту річницю ліквідації УГКЦ, наша Церква хоче, щоб ці трагічні події слугували всім українцям як момент оздоровлення національної пам'яті, щоб, пізнавши цю правду, ми стали вільнішими, сильнішими».

У трьох секціях конференції виголосили доповіді Олег Турій (Львів), о. Петро Бублик (Львів), Катрін Бек (Реґенсбурґ/Мюнхен), Наталія Шліхта (Київ), Олександр Пагіря (Київ) та ін. Учасники обговорили форми і методи репресивної антицерковної політики радянської влади в Україні, закономірності й особливості її застосування у сусідніх країнах і досвід протистояння тоталітарному насиллю, відносини між різними конфесійними групами.

Приміром, Катрін Бек у своїй доповіді наголосила на ставленні Російської Православної Церкви до ліквідації Української Греко-Католицької Церкви та підкреслила вигідність даної акції для РПЦ. Остання була інструментом комуністичного режиму проти Греко-Католицької Церкви, окрім того РПЦ отримувала всі громади греко-католиків у Західній Україні. Історик зауважила, що Римо-Католицька Церква в Галичині також піддалася переслідуванню і була розорена шляхом «релігійної чистки» і переміщення населення.

Московська дослідниця Анна Вишиванюк відзначила, що Україна в радянські часи була одним з найбільш протестних регіонів, що викликало невдоволення союзних органів. Це невдоволення постійно зростало. «Якщо в 1975 році було надіслано в союзний центр 375 листів, то в 1976-му – 504 листи, що становило близько 70 відсотків від загального числа листів з усього СРСР. У 1980 році віруючими України було направлено 1507 протестних листів уповноваженим і 732 в СПДРУ. У 1981 році 917 листів – уповноваженим і 511 листів – в СПДРУ. У 1979 році в розсилці уповноваженим повідомлялося, що потік повторних листів йде з Рівненської, Львівської, Волинської, Хмельницької, Івано-Франківської областей. Віруючі с. Кунка Гайсинського району Вінницької області тільки в 1978 році надіслали в різні інстанції 13 заяв і 7 делегацій».

У рамках конференції відбувся круглий стіл, учасники якого спробували дати історико-правову оцінку діям владних структур і її каральних органів та обговорили завдання сучасної та майбутньої співпраці Церкви, держави й громадянського суспільства та проблеми гармонізації міжконфесійних стосунків. Важливим елементом заходу стала презентація документальної фотовиставки «Греко-Католицькі Церкви Центрально-Східної Європи в умовах тоталітарних режимів», підготовленої Інститутом історії Церкви УКУ.

Фото: Роман Малко