Український інститут національної пам’яті презентував пілотне соціологічне дослідження української героїки в рамках виставки «Герої. Спроба інвентаризації» у Національному художньому музеї. Експерти спробували не лише назвати основних героїв та антигероїв України, але й визначити найгероїчніші періоди її історії.

 

Для багатьох опитаних одним із них є сучасність. Адже, як зазначають в Інституті національної пам’яті, українська революція ще не завершилась, а отже, суспільство й досі потребує нових героїв.

 

На питання Інституту національної пам’яті про героїв цього разу відповідали експерти: історики, політологи, педагоги, громадські активісти. Однак ці результати є достатньо репрезентативними і згодом стануть основою для масштабнішого дослідження. Фахове обговорення цієї теми необхідне, щоб побудувати грамотну державну політику вшанування героїв, стверджують в Інституті національної пам’яті.

 

Отже, згідно з результатами опитування, статус українського героя забезпечують радше вчинки, аніж особисті якості персонажа. А пам'ять про героїв має бути, передусім, життєствердною. Несподіваними стали відповіді про найбільш героїчну епоху в українській історії. На першому місці опинилась сучасність, а от період Другої світової – аж на третьому місці. 

 

«Увага суспільства прикута до сучасності – це логічно. Приклади героїзму надходять щодня. Нас здивувало інше. Друга світова війна мала б бути мінімум на другому місці – через залишки радянського досвіду, який забагато зробив для актуалізації пам’яті про неї, і з огляду на суспільну дискусію стосовно її героїв. Разом з тим, багато респондентів вище оцінили Першу світову і українську революцію, що тривала до 20-х років», – пояснює співробітник Інституту національної пам’яті Максим Майоров. 

 

 

Серед найчастіше названих українських героїв лідирує Богдан Хмельницький. Окрім нього, згадали також Тараса Шевченка, Івана Мазепу, Степана Бандеру та Небесну сотню.

 

Утім, зазначають соціологи, для більшої аудиторії результати можуть бути інакшими – адже погляд на історію України у її громадян, все ж, різниться. Утім, Ольга Волянюк, доцент університету Драгоманова, яка також працювала над опитуванням, звертає увагу, що українські герої зазвичай – політичні і здебільшого войовничі.

 

«На Заході є тенденція: ідолів роботи змінюють ідоли дозвілля. В Україні ми цього не спостерігаємо – серед героїв немає, наприклад, яскравих зірок шоу-бізнесу або великих художників. Також українські герої – це часто постаті з банкнот та зі шкільної програми», – зазначає вона.

 

Що ж до антигероїв, то це – суміш політбюро 30-х років та нинішніх олігархів. На першому місці опитування – Віктор Янукович. А от з представників «ДНР» та «ЛНР» респонденти згадали хіба що Гіркіна.

 

До статусу героя України експерти поставились неоднозначно – більше половини вважають, що нагорода потрібна, але багато хто отримує її незаслужено. Так Ольга Волянюк проаналізувала список тих, хто отримав звання у 2012-13 роках. Більшість з них – представники східних регіонів. А розвінчання героїв, зокрема, комуністичної доби, має відбуватися, за думкою багатьох опитаних, не через директиви, а розвиток критичного мислення.

 

 

Ще кілька років тому проблему героїки в Україні вважали застарілою. Тепер же вона вкрай актуальна, вважає Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. 

 

«У Брехта є надзвичайно влучна цитата: «Нещасна та країна, що потребує героїв». Україна є такою країною. На початку 90-х, попри демократичний рух, завершеної революції не відбулося. Відбувся натомість грубий компроміс, який дозволив старій політичній еліті зберегти владу під вивіскою незалежної держави. Помаранчева революція була другою спробою звершити революцію, а Євромайдан – третьою. І ще дуже рано судити, чи вдалою буде ця спроба. Але ця революція має шанс увійти в історію – поки що. І тому Україна досі потребує героїв», – каже він.

 

На думку історика, причиною для сплеску героїзму серед пересічних громадян в Україні стала жертва Небесної сотні. Саме завдяки їй, за словами В’ятровича, зараз є люди, готові захищати свою країну зі зброєю в руках.

 

Євгенія Олійник, Радіо Свобода

 

Джерело: Радіо Свобода