Офіційний веб-сайт УІНП

ПРО ІНСТИТУТ

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Польсько-українські відносини 1939–1947 рр. у польській історіографії – огляд досліджень

Професор Ян Пісулінський

Чверть століття від отримання Польщею незалежності – це вдалий момент для перегляду польської історіографії, що стосується польсько-українських відносин протягом даного періоду. За цей час накопичився великий об’єм літератури предмету. Даний текст має, перш за все, оглядовий характер, демонструє головні дослідницькі течії, досягнення польської історіографії у даній проблематиці та вказує на теми, які вивчалися менш глибоко^¹. Окремі питання, особливо ті, які викликають найбільше суперечок, як волинсько-галицький злочин чи акція «Вісла», вимагають окремих аналітичних робіт, спроби яких вже були зроблені у минулому^².

Для початку варто зробити кілька суттєвих зауважень. Перше, на перший погляд, очевидне. Свій аналіз я обмежу виключно до наукової літератури, загалом оминаючи науково-популярні роботи, а також публіцистику. До такого обмеження мене спонукає кілька аргументів. Основна причина – це використання у таких роботах так званого наукового апарату та попереднє проходження цими роботами стандартних методів перевірки, що практикуються у науці (рецензії). Не без значення є також обмежений час підготовки моєї доповіді виступу з одного боку та величезна кількість публікацій, присвячених даній темі – з іншого. Я усвідомлюю, що це одна із тем, що викликають найбільше зацікавлення у новітній історії. Як наслідок, дана проблематика обросла численними текстами, спрямованими на широке коло читачів, не кажучи вже про медійні повідомлення (це особливо помітно у публікаціях з нагоди чергових річниць найвідоміших і найбільш суперечливих подій як волинський злочин чи акція «Вісла»). Трюїзмом було би сказати, що останній формує бачення польсько-українських відносин незрівнянно більшою мірою, ніж навіть найретельніші наукові роботи. Адже водночас формує контекст, у якому працюють дослідники, і який невпинно на них впливає. Ми, історики, не ізольовані від зовнішнього світу. Особливо це помітно у випадку найскладніших, найсуперечливіших тем. Тому цей контекст є точкою відліку у даному аналізі і, у зв’язку із цим, неможливо уникнути певних посилань на «медійне» тло та поточне бачення.

Тут відразу можна зазначити, що межі між текстами, що виконують критерії науковості, та науково-популярними роботами не такі чіткі, як може здаватися. Тим паче, що останні часто претендують на ставлення до них як до наукових і так часто сприймаються. Через це вибір того, що охопити аналізом, а що оминути, є моїм власним рішенням.

Друге зауваження: наслідуючи Анджея Сову, я приймаю рішення, що дана доповідь стосується літератури предмету, опублікованої польськими громадянами (незалежно від їх походження), що беруть участь у польській історичній дискусії. Це суттєва інформація, оскільки у випадку предмету обговорення ми маємо справу зі значною кількістю публікацій осіб української національності. Я вважаю, що при зверненні до історіографії даної країни, етнічне походження не повинно мати значення. Інший підхід означав би, що останнє є важливішим, ніж наукова точність чи професійність історика (навіть якщо незаперечно впливає на них). Якщо ці роботи були не тільки опубліковані польською мовою, але й оцінені польськими рецензентами, а також, у випадку робіт на науковий ступінь, проходили перевірку у польських учбових закладах і на їх основі автори отримали польські наукові звання, їх, несумнівно, потрібно зарахувати до польської літератури предмету^³.

Виключення робіт закордонних дослідників пов’язане із рядом факторів. По перше, крім української історіографії (яка є окремою темою для дослідження) з’явилося небагато робіт істориків іншої національності (як Франц Грелка, Гжегож Россолінський-Лібе чи Тімоті Снайдер), що стосуються проблематики у ширшому контексті^⁴. Крім того, вони незначною мірою впливають на польську історіографію та дискусії, які у ній тривають. Складнощі в доступі до таких публікацій (що виникають також із ексклюзивності наукової літератури: невеликі тиражі, які не потрапляють навіть у сховища Національної Бібліотеки, тексти в нішових журналах без електронної версії). По друге, з очевидних причин, обговорення такого широкого спектру літератури протягом обмеженого часу виступу стало б причиною меншої детальності та більш поверхневого аналізу.

Третє зауваження: проаналізовано тексти, які повністю або значною мірою присвячені предмету обговорення. Аналіз усієї історіографії, а отже і робіт, у яких польсько-українські відносили лише згадувалися або у яких їм присвячено невеликі фрагменти, перевищує фізичні можливості автора. Це вимагало б, зрештою, окремого дослідження, тому у цьому місці інформую про потребу його проведення у майбутньому^⁵.

Обговорювана тематика вже багато років належить до найбільш досліджених та найбільш інтенсивно досліджуваних сьогодні. Однак так було не завжди. За комуністичного періоду можна було займатися цією проблематикою лише в обмеженому обсязі. Це тема, як і усе, що стосувалося колишніх польських Східних Кресів, «не заохочувалася», оскільки влада не хотіла нагадувати про зв’язок даної території із Польщею. Дослідження земель, приєднаних до СРСР аж до 70-х років були зарезервовані для радянських дослідників.^⁶

Перші наукові публікації, що стосувалися проблематики польсько-українських відносин протягом згаданого періоду сягають кінця 50-х років і, як я вже зазначив, охоплювали лише проблематику післявоєнної боротьби із українським підпіллям у межах сьогоднішньої Польщі. Тексти спершу писали найвірніші представники системи: високопоставлені офіцери, часто учасники тих битв (Ігнацій Блум, Ян Герхард^⁷ та інші), і лише на шпальтах військових періодичних видань („Wojskowy Przegląd Historyczny“, „Zeszyty Naukowe Wojskowej Akademii Politycznej“). Їх якість, і, що із цим пов’язано, наукова цінність, були невеликими і, загалом, обмежувалися до введення в обіг основних фактів в контексті комуністичної пропаганди. Характерно, що перші опрацювання наукового характеру з’явилися у Військовій політичній академії ім. Фелікса Дзержинського. Аж до кінця періоду ПНР у даній тематиці домінували роботи військових істориків^⁸. Попри те, що вони базувалися на архівних джерелах, представляли героїчний та прикрашений агіографічними рисами образ польських змагань із українським підпіллям. У згаданих роботах йшлося про переслідування українським підпіллям поляків, а українські жертви згадувалися лише в тому разі, якщо противниками було польське некомуністичне підпілля. Найбільш комплексно дана тема була представлена у відомій книзі Антоні Б. Щесьняка та Вєслава В. Шоти^⁹. Вона відрізнялася, зрештою, певним критицизмом до дій армії, що, можливо, також вплинуло на рішення влади про її швидке вилучення із книгарень^¹⁰.

Крім військових журналів, підняття української проблематики хоча б в обмеженому обсязі стало можливим лише у 60-х роках. У це десятиліття вперше почалося обговорення теми переселення польського населення з України та українського населення як у Радянську Україну, так і протягом акції «Вісла». Що цікаво, вже тоді Кристина Керстен написала, що переселення до СРСР у вересні 1945 р. мали примусовий характер^¹¹ (натомість у жодній із робіт військових авторів про це не згадувалося). Соціолог Анджей Квілецький представив історію Лемківщини протягом обговорюваного періоду^¹², а Мєчислав Вінніцький – переселення у рамках акції «Вісла» у нішовій брошурі^¹³. Вже в наступній декаді з’явилася робота, у якій українська проблематика піднімалася більш детально, хоча лише в аспекті її місця у політиці Третього Рейху. Це був книжковий дебют одного із майбутніх найбільших знавців даної тематики, Ришарда Тожецького. На сторінках своєї публікації він підняв, зокрема, проблему волинського злочину^¹⁴. Крім того, Геновефа Лукасєвич обговорила причини акції «Вісла»^¹⁵.

Події періоду окупації на території, що лежить на схід від теперішніх кордонів Польщі, зокрема, злочини над поляками на Волині та на території колишньої Східної Галичини не були абсолютним «табу», як інколи говориться. Про них можна було згадувати, але лише у текстах про радянський партизанський рух на цій території та про участь у ньому поляків^¹⁶. Крім цього, можна було писати про переселення польського населення зі Східних Кресів (яке з пропагандистських причин неслушно називалося репатріацією), у тому числі з України^¹⁷. Лише у другій половині 80-х років стало можливим підняти теми, пов’язані із польським некомуністичним підпіллям на Кресах^¹⁸.

В усіх роботах періоду ПНР, як наукових, так і науково-популярних, а особливо у художній літературі, українське підпілля називалося фашистськими бандами, що співпрацюють із гітлерівцями. Не можна було писати, що УПА боролася за незалежну Україну. Як зазначив Гжегож Мотика, у них фігурувало два типи українців. «Добрі» – це були ті, що боролися у радянському підпіллі або в Червоній Армії пліч-о-пліч з поляками^¹⁹, «погані» – це, звичайно, «бандерівці», «бульбівці», українські «фашисти» під знаком тризуба. Найпопулярнішою, найбільш відомою роботою, що представляла такий образ, була книга Яна Герхарда Łuny w Bieszczadach (до речі, колишнього офіцера Війська Польського, що брав участь у боротьбі з УПА). Вона видавалася аж дванадцять разів (більше півмільйона примірників) і була внесена у список літератури, обов’язкової для учнів, за її мотивами був навіть знятий художній фільм Еви і Чеслава Петельських Ogniomistrz Kaleń. Хоча представляється як художня повість на підставі фактів, містила багато перекручувань та обманів^²⁰.

Роботи, видані діаспорою, хоча були необмежені цензурою та діаметрально відрізнялися у подачі подій війни та післявоєнного періоду, у цьому випадку представляли винятково схожий образ українського підпілля, що вбивало поляків у співпраці з гітлерівцями. Певний перелом відбувся лише в середині 80-х років. Єжи Гедройц надав право голосу іншій стороні (спогади одного з провідників УПА на території нинішньої Польщі Євгена Штендери «Прірви»). Невдовзі він опублікував перший синтетичний погляд на польсько-український конфлікт та роботу про акцію «Вісла»^²¹.

Підсумовуючи, протягом комуністичного періоду в Польщі у дослідженнях не піднімалася тема польсько-українських відносин під час гітлерівської окупації на території південно-східних воєводств Другої Речі Посполитої, обмежуючись лише до меж сучасної Польщі. У них переважав їх фальсифікований образ.

Перші спроби відмови від цього спрощеного та одностороннього бачення стали можливими лише з появою так званого «другого обігу», самвидаву. Це у ньому з’являються перші тексти, які піддавали сумніву домінуючий на той час образ, та які доповнювали його раніше забороненим змістом^²². Тут можна згадати хоча б брошуру Лешка Бжози (що публікувався під псевдонімом Пйотр Скшинецький) про переселення українського населення^²³. На конференції у Лодзі в 1987 р. Тадеуш А. Ольшанський представив свій виступ Wokół akcji «Wisła», що був опублікований у матеріалах конференції вже після зміни устрою, у 1991 р.^²⁴ Слід згадати також заборонений цензурою текст Анджея А. Зємби (опублікований у «другому обізі»)^²⁵.

Падіння комунізму в усій Центрально-Східній Європі дало можливість підняти теми, дослідження яких раніше було неможливим. За принципом коливання маятника, увага дослідників зосередилася саме на них. У Польщі це був цілий комплекс тем, що стосувалися колишніх Кресів. Найбільше уваги привертали раніше заборонені теми, тобто перша радянська окупація 1939–1941 років та радянська політика стосовно поляків на Кресах, зокрема депортації та катинський злочин. У першому десятилітті після відновлення незалежності дослідники ширше зайнялися також польським збройним підпіллям на цій території та його боротьбою із УПА (Владислав Філяр, Гжегож Мазур, Вінценти Романовський, А.Л. Сова, Юзеф Туровскі, Єжи Венгєрскі)^²⁶.

Черговою важливою темою став волинсько-галицький злочин. Тут варто зазначити, що її особливо активно піднімали особи, що походили із так званих кресових середовищ, як професійні історики, так і аматори, що часто були учасниками та свідками описуваних подій, і, при цьому, були більш активними поза академічним середовищем. Вони створили невдовзі власний «науковий обіг», запрошуючи на свої конференції лише тих осіб, чиє бачення польсько-українських відносин було співзвучне із їхнім^²⁷. Незалежно від того, як ми оцінимо доробок цього середовища з точки зору науковості, заслугою пов’язаних із ним дослідників (зокрема, Генрик Команьский, Люцина Куліньська, Чеслав Партач, Леон Попек Ева і Владислав Сємашко, Щепан Сєкєрка, о. Юзеф Волчаньський та інші) безсумнівно є більше поширення цієї тематики, представлення на основі спогадів жертв масштабів нападів на польське населення на Волині та Східній Галичині та кількості жертв. Цінним внеском цього середовища є також видання джерел^²⁸.

Другою помітною течією була проблематика післявоєнної політики польської влади щодо української громади та її післявоєнної долі. Нею, зазвичай (але не виключно), цікавилися дослідники української національності (Роман Дрозд, Богдан Гальчак, Ігор Галагіда, Євген Місило, Микола Сивіцький та інші^²⁹). Як і у випадку польського зацікавлення тематикою Кресів, польські дослідники українського походження найбільше уваги присвятили найболіснішим моментам з минулого громади, з якої вони походили, а отже, нападам різних формувань і груп польського підпілля, міліції та армії, а також іншим репресіям влади, зокрема, депортаціям, що були проведені у рамках акції «Вісла», а також попереднім, до СРСР^³⁰. Крім наукових робіт, у цьому випадку було видано також ряд публікацій джерел інформації^³¹. У цьому місці слід підкреслити певну вже згадану особливість: обидва згадані середовища зосереджувалися на стражданнях власної громади, результатом чого був, загалом, більш або менш односторонній виклад спільного минулого обох народів.

У перші роки після падіння комунізму для історіографії характерним було бажання надолужити прогалини, що з’явилися протягом попереднього періоду, шляхом підготовки одразу синтетичних матеріалів, що зазвичай базувалися на детальному вивченні джерел, також тих, що знаходилися в українських чи російських архівах, які привідчинили свої двері для дослідників. У 90-х роках з’явилися три класичні роботи на тему польсько-українських відносин. Вже у 1993 р. була опублікована робота Р. Тожецького^³², у 1997 р. – дисертація Гжегожа Мотики^³³, нарешті через рік свій погляд на згадану тему виклав Анджей Леон Сова^³⁴. Нове століття відкрила монографія Чеслава Партача^³⁵. У синтетичних роботах, що з’явилися пізніше, варто згадати дві чергові книги Гжегожа Мотики^³⁶. Дослідження польсько-українських відносин активно розвивалися впродовж наступних років, приносячи цілий ряд публікацій, які стосувалися різних аспектів обговорюваної проблематики, які я детальніше (тематично) описую у подальшій частині тексту.

У цьому місці слід відзначити також доробок наукових семінарів, організованих у співпраці Всесвітнього об’єднання солдатів Армії Крайової з Об’єднанням українців у Польщі під спільною назвою: «Польща-Україна: складні питання». Нагляд за змістом заходів взяли на себе з одного боку історики з Університету ім. Миколи Коперніка у Торуні та Національного університету ім. Лесі Українки у Луцьку. Результатом цих зустрічей було одинадцять томів матеріалів з конференцій, що були успішно опубліковані під назвою конференції. Тексти, які увійшли до публікацій мали, як правило, оглядовий характер та давали загальний зарис даної тематики. Хоча матеріали мали різну цінність, загалом, вони здійснювали синтетичний комплексний огляд найважливіших і найбільш суперечливих подій та дослідницьких проблем зі спільного минулого (як, наприклад, ганебне явище колабораціонізму)^³⁷. Крім того, польсько-українські відносини були предметом ряду (щонайменше кільканадцяти) конференцій, що проходили у різних наукових осередках Польщі (Гданськ, Краків, Люблін, Ополе, Перемишль, Ряшів, Сянік, Слупськ, Варшава)^³⁸. Особливо багато із них було присвячено акції «Вісла»^³⁹. До цього слід зарахувати також численні сесії та науково-популярні пленарні дискусії. Це наочно свідчить про велике зацікавлення даною темою як серед дослідників, так і серед суспільства. Завдяки присутності на них численної групи доповідачів з інших країн, у першу чергу, з України, а також постійній участі польських істориків у конференціях в Україні, польська історіографія з даного предмету перебуває у постійному діалозі з українською. Це дає можливість співставляти погляди з іншою стороною. Крім того, у більшості польських наукових публікацій зі згаданої тематики, наводяться українські архівні джерела, вихідні публікації, спогади, свідчення та роботи. Тим не менше, варто було б видавати більше перекладів доробку української історіографії, що дало б можливість ширшому колу читачів ознайомитися із її досягненнями у цій сфері. Лише в останні роки перекладено кілька важливих для нашої теми робіт Ігоря Ільюшина, Романа Кабачія і Володимира В’ятровича^⁴⁰.

Черговий імпульс дослідженням польсько-українських відносин дала діяльність заснованого у 2000 р. Інституту національної пам’яті. Вже на початку своєї діяльності він організував дві конференції, присвячені польсько-українським відносинам, а протягом наступних років – чергові^⁴¹. До цього варто додати ряд публікацій, виданих під патронатом ІНП та без нього, істориків, що працюють в Інституті (зокрема, Томаша Берези, Ігоря Галагіди, Гжегожа Мотики, Яна Пісулінського, Маріуша Зайончковського та інших). Крім того ІНП взяв на себе співредагування з польського боку збірок документів, що публікувалися у рамках серії Польща і Україна у 30–40-х роках ХХ століття, започаткованої Центральним архівом Міністерства внутрішніх справ разом із архівом Служби безпеки України^⁴².

Підсумовуючи, протягом останніх двадцяти п’яти років у Польщі значно розвинулися дослідження польсько-українських відносин у період Другої світової війни та післявоєнний період, приносячи чисельні публікації як синтетичного, так і монографічного чи пошукового характеру.

*********

Якщо йдеться про тематичні зацікавлення, то з текстів, що стосуються війни, найбільше місця присвячено, що не дивно, подіям на Волині та Східній Галичині 1943–44 років. У них можна знайти і опис, і документацію мучеництва польського населення, а також спроби самооборони та протидії нападам. Серед них також переважають узагальнені матеріали^⁴³. Нечисленні роботи можна зарахувати до так званих case studies^⁴⁴. Є також роботи щодо окремих аспектів теми, наприклад про структуру українського підпілля, ставлення радянського партизанського руху, а також двох окупантів до конфлікту^⁴⁵, ситуації костелів та інші^⁴⁶. Бракує робіт, присвячених місцевим польсько-українським відносинам (крім Львова^⁴⁷), які були б основою для формулювання синтетичних висновків. Переважна більшість численних публікацій про Волинь і Східну Галичину має науково-популярний характер, хоча ряд із робіт претендує на визнання їх науковими^⁴⁸. Треба визнати, що на цьому полі академічна історіографія в певному сенсі, принаймні частково, поступилася місцем кресовим середовищам.

Позиція польського уряду в екзилі та його відомств (напр. Комітет у справах країни) та польського політичного і військового підпілля відображені здебільшого у вже згаданих тут роботах загального характеру Р. Тожецького, Г. Мотики і Ч. Партача. Крім цього у нас є висвітлення українського питання у звітах Східного офісу Делегатури Уряду на Край, в оперативних планах АК, а також позиції окремих польських політичних угрупувань щодо українського питання^⁴⁹.

З точки зору географії, крім Волині та Східної Галичини, стосунково добре досліджені відносини на Люблінщині і Підляшші^⁵⁰ та на Лемківщині^⁵¹. Загалом, крім фрагментів робіт Г. Мотики і А.Л. Сови та роботи Здзіслава Конєчного^⁵², нам мало відомо про польсько-українські відносини на території майбутнього Ряшівського воєводства^⁵³. Можна це пояснювати меншою інтенсивністю конфлікту обох народів на цій території.

Хоча цей період опрацьовувався найдовше, лишається багато питань, не охоплених ширшими дослідженнями. Несумнівно, до них належать Український центральний комітет і його голова Володимир Кубійович. Ця проблема вже піднімалася у згаданих роботах загального характеру і то, здебільшого, з точки зору ставлення УЦК і його голови до поляків^⁵⁴. Загалом суспільне і релігійне життя українського населення під час війни мало вивчене^⁵⁵, за винятком хіба що освіти і кооперативів^⁵⁶. Відносно погано вивчені також міжконфесійні відносини^⁵⁷, у будь-якому разі, варто звернути увагу на тексти про вище духовенство римо-католицької, греко-католицької та православної церков (у першу чергу про митрополита Андрія Шептицького, також єпископа Йосафата Коциловського, архієпискова Болеслава Твардовського, о. Василя Гриника та інших), у яких змальована їх позиція щодо польсько-українських протистоянь^⁵⁸.

Схожа ситуація і зі структурами та чисельністю української поліції на гітлерівській службі (Ukrainische Hilfspolizei) та інших формувань, у яких служили українці (werkschutz, bahnschutz), а також адміністрацією чи, наприклад Службою Батьківщині. Недостатньо вивчені також формування самооборони, наприклад, так звані, «дармохвальці». Загалом ми практично нічого не знаємо про структуру ОУН і УНС/УПА на західних рубежах колишнього Львівського воєводства та на Лемківщині. Потрібне було б окреме ширше опрацювання про дивізію Вафен-СС «Галичина»^⁵⁹. Крім цього, якщо йдеться про українське підпілля, зацікавлення польських дослідників зосереджувала на собі зі зрозумілих причин бандерівська фракція ОУН як відповідальна за збройні напади на поляків. Небагато писалося (при чому лише в роботах загального характеру) про іншу, мельниківську, частину організації та її ставлення до поляків.

Значно більше публікацій інформують про післявоєнні польсько-українські відносини. Найбільше, мабуть, написано, як вже було сказано, про політику польської влади щодо української громади^⁶⁰. У цьому контексті особливу увагу дослідників привернули переселення населення протягом акції «Вісла»^⁶¹. Сам її перебіг презентують, здебільшого, статті загального характеру, або фрагменти більших робіт^⁶². Попри згадане величезне зацікавлення темою, до сьогодні не з’явилася монографія на тему акції, зате є багато робіт у вигляді заміток, присвячених її перебігу на місцях, або окремим аспектам операції^⁶³, зокрема, пропаганді^⁶⁴, чи передуючому їй замаху на ген. Кароля Свєрчевського^⁶⁵. Окремі тексти присвячено утримуванню українців у Центральному трудовому таборі в Явожно^⁶⁶.

Початково небагато писалося про попереднє переселення українців до Радянської України, однак останнім часом пропорції, здається, змінюються. Протягом останніх років з’явилося багато робіт, що описують переселення як загалом, так і в окремих повітах^⁶⁷. Порівняно найменш відомим є період між переселеннями (серпень 1946 – квітень 1947)^⁶⁸. Варто однак додати, що – що здається парадоксом – у польській історіографії ще менше описане переселення польського населення з України, а тексти, що з’явилися на цю тему, мають здебільшого дуже загальний характер і майже нічого не говорять про взаємні відносини двох громад^⁶⁹. Загалом, долі поляків в Україні після входу на її територію Червоної Армії, в тому числі, відносини з українцями, здається, досліджуються меншою мірою^⁷⁰. Слід було б щонайменше ширше обговорити напади на них УПА чи участь поляків у боротьбі із українським підпіллям, у тому числі в так званих «истребительных батальйонах».

Повертаючись до теми польсько-українських відносин на території сучасної Польщі, багато місця присвячено, що зрозуміло, взаємній боротьбі, нападам однієї чи іншої сторони. Роботи на ці теми мають зазвичай більш чи менш загальний характер (згадані вже роботи З. Конєчного, Г. Мотики, А.Л. Сови). Протягом останніх років з’явилося також багато текстів про структуру і діяльність українського підпілля на території нинішньої Польщі (авторства, зокрема, Томаша Берези, Богдана Горбаля, Богдана Гука, Здзіслава Конєчного^⁷¹, Гжегожа Мотики, Гжегожа Павліковського, Мєчислава Самборського, Маріуша Зайончковського, Роберта Зєнтка^⁷²). Варто згадати статті про ставлення українського підпілля до польського населення та приналежності до Польщі земель, на яких проживали українці^⁷³. У польській історіографії також були вчинені перші спроби створення баз та більш детального підрахунку людських жертв у польсько-українському конфлікті, як на місцевому рівні, так і у загальному масштабі^⁷⁴.

З’явилося також кільканадцять case studies, присвячених конкретним, зазвичай більш відомим нападам та злочинам однієї або іншої сторони конфлікту (Цішанів, Динів, Павлокома, Пискоровичі, Рудка, Терка, В’язівниця, Верховина, Волковия, Завадка Морохівська)^⁷⁵. Однак ряд злочинів не дочекався належного висвітлення, можна згадати хоча б напади на Бірчу, Боровницю чи Новосільці (польські жертви), а також Бахів, Гораєць, Малковиці, Новий Люблинець чи Старий Люблинець (українські жертви) та ряд інших. Загалом, крім нечисленних позицій в роботах про польську опозицію і польське антикомуністичне підпілля, тема його ставлення до українського підпілля піднімається вкрай рідко^⁷⁶.

Боротьба сил Війська Польського з українським підпіллям описана, зокрема, у роботах Стефана Хойнецького, Марка Ясяка, Анджея Запаловського^⁷⁷. З’явилися також тексти про дії апарату безпеки (але лише у Ряшівському воєводстві) і військових органів правосуддя щодо українців^⁷⁸. Порушуються також інші аспекти даних подій, зокрема, позиція чехословацької влади щодо конфлікту та українські аспекти польсько-радянських відносин, а також дії НКВС проти українського підпілля на території Польщі^⁷⁹.

Натомість ми небагато знаємо про дії громадянської міліції, хоча це вона мала взяти на себе захист польського населення від українського підпілля^⁸⁰. Те ж зауваження ще більшою мірою стосується різних форм самооборони польського (охоплених пізніше структурою Добровільного резерву громадянської міліції) та українського населення (Самооборонні Кущові Відділи).

Маємо нарешті дослідження польсько-українських відносин на окремих територіях^⁸¹. Багато написано, зокрема, про долю лемків у цей період^⁸². Піднімаються також, хоча значно менше, питання про інші аспекти життя української громади, такі як культура, освіта^⁸³, чи, особливо, регілійне життя^⁸⁴. Польська історіографія не відсторонюється також від рефлексії про методологічні та дослідницькі проблеми, джерелознавство^⁸⁵.

Окреме місце займає погляд на польсько-український конфлікт з точки зору звичайних людей та їх позиції щодо нього^⁸⁶. Хоча значна частина текстів зосереджується на польсько-українських сутичках та їх жертвах, є і такі, що показують, що навіть перед обличчям кривавого міжетнічного конфлікту члени двох громад допомагали одне одному, часто ризикуючи життям. Обговорено також прояви співпраці між підпіллям обох сторін у країні, а також зв’язки в екзилі^⁸⁷.

Підводячи підсумки, несумнівно, польсько-українські стосунки у сучасних межах Польщі, особливо у міжвоєнний період, досліджені значно більшою мірою, ніж на так званих Східних Кресах (тобто на схід від сучасних кордонів). Це, безперечно, пов’язане з кращим доступом до джерел, особливо архівних, значною мірою вже вивчених.

Узагальнюючи викладені вище роздуми, після падіння комунізму польська історіографія значно просунулася у дослідженнях даної теми і має на цьому полі ряд досягнень, хоча не всі її аспекти висвітлені однаковою мірою. З очевидних причин увагу зосереджено на найбільш гірких фрагментах спільної історії та на долі польської громади. Польська історіографія з цієї теми протягом останньої чверті століття багато зробила, щоб надолужити прогалини попереднього періоду та спростувати наклепи з комуністичних часів. Значно поглибилися наші знання про деталі польсько-українських відносин 1939−1947 років, також їх найбільш криваві, жорстокі аспекти. При цьому дослідження не обмежуються до польських жертв конфлікту, піднімаючи тему злочинів різних польських сил щодо українців. Звичайно, на загальному фоні є більш та менш вивчені питання. Загалом, академічні середовища більше пишуть про післявоєнні польсько-українські відносини, що певною мірою пов’язано із простішим доступом до джерел.

*********

Характерною рисою сучасної польської історіографії польсько-українських стосунків 1939−1947 років є її сильна поляризація. На тему поділів у літературі предмету останніх років написано вже багато (слід згадати тексти Гжегожа Мотики, Рафала Внука, Кшиштофа Бортніка чи теж автора цих слів). Варто згадати також висновки їх авторів. Гжегож Мотика пише про чотири течії, що виділяються у роботах на згадану тему: традиційну, ревізіоністичну, позанаукову та, насамкінець, виділяє групу дослідників українського походження. Перша група характеризується тим, що в публікаціях підтримується ряд інтерпретацій, що з’явилися у період ПНР, в той час, коли у другій течії детально переглянуто образ відносин, який був вкорінений у період ПНР^⁸⁸.

Рафал Внук, в свою чергу, виділяє такі течії історичних текстів: «полі-перспективну» та «моно-перспективну». Перша, як випливає із тексту, співпадає із «ревізіоністичною» течією у розумінні Г. Мотики, намагається поглянути на взаємні відносини із різних перспектив, в той час коли інша – із однієї, національної чи державної (польської чи української точки зору^⁸⁹. Варто зазначити, що ці течії не співпадають із національним розподілом серед авторів. З українського боку (напр. Гук, Місило, Поліщук чи Сивіцький) та польського (напр. Конєчний, Кулінська, Партач) маємо справу з односторонніми поглядами, що зосереджуються лише на втратах та стражданнях свого народу. До цього можна додати, що характерною рисою цього письменництва є використання виключно джерел, створених своєю мовою, здебільшого у вигляді спогадів, а також робіт зі своєї течії. Якщо згадуються автори іншої зі згаданих орієнтацій, то виключно з метою полеміки із ними. При цьому слід зазначити, що таке зосередження на жертвах лише однієї сторони переводить такі тексти у ранг хронік жертв своєї нації. Їх наукова цінність сумнівна, оскільки через свою односторонність вони позбавлені повного контексту та не виконують через це основного завдання, яке стоїть перед історичними роботами – пояснення.

Підбиваючи підсумки, у польській літературі предмету, що стосується обговорюваної теми, маємо справу з плюралізмом поглядів, оцінок та думок, що веде часто навіть до серйозних суперечок та поділів. Однак варто зазначити, що поділи, на думку автора, не є настільки глибокими, як це представляють опоненти. Схоже представлений хід подій 1939–1944 років, в польській історіографії немає сумнівів щодо того, що натхненником та організатором волинсько-галицького злочину була бандерівська фракція ОУН. Помітна значна схожість у розумінні цього злочину як такого, що має помітні риси геноциду^⁹⁰. Різниця у цьому випадку стосується того, відколи і до якого моменту можна говорити про геноцид. Опоненти кресових середовищ обмежуються лише до періоду 1943–1944 років, у той час коли самі вони пишуть про геноцид, що тривав від початку війни аж до 1947 р.^⁹¹ Рафал Внук звертає при цьому увагу, що кресові середовища («моно-перспективні») зараховують до жертв геноциду також солдат Війська Польського чи міліціонерів, що загинули у боротьбі з українським підпіллям^⁹². Попри загальне уявлення, оцінки загальної кількості польських втрат протягом всього конфлікту також відносно наближені – від 100 до 133 тисяч (зрідка подається більша кількість – до 200 тис.). Більші (принаймні, у відсотковому співвідношенні) різниці виступають у випадку оцінки кількості жертв з українського боку (від кількох сотень до 2,5 тисяч на Волині та від 4 до 10 тисяч у випадку території сучасної Польщі), при чому кресовими середовищами вони заперечуються або значно применшуються^⁹³.

Найбільші розбіжності стосуються, як здається, двох питань: причин волинсько-галицького злочину та необхідності проведення переселень у рамках акції «Вісла». Якщо йдеться про глибший генезис першого, то для кресових середовищ причиною є чи не виключно ідеологія і діяльність ОУН. Водночас вони відстоюють довоєнну політику щодо українців як справедливу, недискримінуючу, а, у крайньому разі, слушно утискаючу українців за терористичну діяльність, що не вплинуло на погіршення взаємних відносин. Антагоністи цього підходу, не заперечуючи, як я вже згадував, участі українських націоналістів у волинсько-галицькому злочині, звертають увагу на певне підґрунтя, яким було наростаюче протистояння обох націй, яке підсилила програна українцями війна 1918−1919 років, дискримінація українців владою Другої Речі Посполитої, нарешті політика обох окупантів: гітлерівського та радянського, що зміцнювала та використовувала цей антагонізм у власних цілях^⁹⁴. Крім цього, палкі суперечки викликає вживана термінологія: кресові середовища вважають єдиним істинним трактування галицько-волинського злочину як геноциду, обурюючись використанням інших термінів, як «польсько-український конфлікт», «антипольська акція ОУН-УПА», та «етнічна чистка», оскільки, на їх думку, це зміщує акценти та зменшує відповідальність української сторони.

Другий предмет суперечок – це питання переселень у рамках акції «Вісла». Кресові середовища відстоюють потребу її проведення та необхідність примусового переселення українського населення для боротьби з українськими повстанцями (що цікаво, не висловлюються щодо переселення до СРСР, що проводилося тією самою армією значно брутальніше, ніж потім у 1947 р.), а опоненти, не піддаючи сумніву необхідність боротьби із підпіллям, заперечують потребу переселень, вважаючи їх при цьому неприпустимим використанням колективної відповідальності^⁹⁵. Суперечки щодо згаданих вище питань продовжуються роками, набираючи при цьому політичного характеру. Згадані поділи варто однак визнати, хочемо цього, чи ні, неуникненними у плюралістичному суспільстві.

1 Це не перший текст на дану тему. Однак від останніх спроб Влодзімєжа Бонусяка, Гжегожа Мотики, Томаша Стрийка повністю охопити історіографічний доробок на цю тему (G. Motyka, Problematyka stosunków polsko-ukraińskich w polskiej historiografii po roku1989 [w:] Historycy polscy i ukraińscy wobec problemów XX wieku, red. P. Kosiewski, G. Motyka, Kraków 2000; T. Stryjek, Stosunki polsko-ukraińskie we współczesnej historiografii polskiej, „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze” (dalej: WZU) 2000, z. 10; W. Bonusiak, Stosunki polsko-ukraińskie w XX wieku – stan badań i postulaty badawcze, „Przemyskie Zapiski Historyczne” 2003-2005, R. XIII-XV) минуло вже більше десяти років, протягом яких вийшов ряд нових робіт.

2 Див. W. Siemaszko, Stan badań nad terrorem ukraińskim n Wołyniu [w:] Polscy o Ukraińcach, Ukraińcy o Polakach, pod red. T. Stegnera, Gdańsk 1993; G. Motyka, Konflikt polsko-ukraiński na Wołyniu w świetle polskiej historiografii, „Przegląd Wschodni” 1997, z. 1(13); idem, Spór o UPA w najnowszej polskiej historiografii, WZU 2002, z. 13-14; W. Bonusiak, Ewakuacja i przesiedlenia Ukraińców w polskiej historiografii [w:] Polska-Niemcy-Ukraina w Europie. Model dla euroregionów, Środkowej Europy. Jak wychowywać dla Europy, red. idem, Rzeszów 1999; I. Цепенда, Операція „Вісла” в польсъкої історіографії, „Український iсторичний журнал”; A.L. Sowa, Akcja „Wisła” w polskiej historiografii – aktualne problemy badawcze [w:] Akcja „Wisła”, pod red. J. Pisulińskiego, Warszawa 2003; K. Bortnik, Akcja „Wisła” na tle badań ukrainoznawczych w polskiej historiografii powojennej – zarys problematyki, „Biuletyn Ukrainoznawczy” (dalej: BU) 2005, nr 11; B. Huk, Historycy trudnego początku: refleksje nad kondycją najnowszej historiografii konfliktu polsko-ukraińskiego w latach czterdziestych XX wieku, BU 2006, nr 12; A. Bożyk, Konflikt polsko-ukraiński podczas okupacji niemieckiej na terenie południowo-wschodniej Lubelszczyzny w historiografii polskiej i ukraińskiej po 1989 roku, ibidem, 2007, nr 13; R. Wnuk, Stosunki polsko-ukraińskie podczas II wojny światowej w polskiej historiografii po 1989 r. [w:] Od zniewolenia do wolności. Studia historyczne, red. A.F. Baran, Warszawa-Białystok 2009; M. Kazik, Kilka uwag o polskiej historiografii stosunków polsko-ukraińskich podczas II wojny światowej. Stosunki polsko-ukraińskie jako wzajemny konflikt etniczny [w:] Rozdroża. Polsko-ukraiński dyskurs humanistyczny, red. R. Dymczyk, I. Krywoszeja, N. Morawiec, Częstochowa-Humań-Poznań 2013; Р. Грицьків, Польська комуністична історіографія Української Повстанської Армії, „Nowa Ukraina” 2014, nr 14.

3 Пор. A.L. Sowa, op. cit., s. 13.

4 Див. напр. P. Best, Administracja Apostolska Łemkowszczyzny 1934-1947 [w:] Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa, t. IV, red. S. Stępień, Przemyśl 1998; F. Grelka, Antypolska akcja OUN/UPA na Wołyniu i w Galicji Wschodniej: uwagi przy okazji badania paradygmatu stosunków polsko-ukraińskich „PiS” 2004, nr 2; idem, Ukrainizacja w dobie podporządkowania ras. Ukraiński Centralny Komitet w Generalnej Guberni w latach 1939-1941, „BU” 2002, t. 8; idem, Polityka III Rzeszy wobec ukraińskich zmagań niepodległościowych 1939-1941, там же 2006, nr 12; idem, Polityka narodowościowa niemieckich władz okupacyjnych we wschodniej Polsce w latach 1941-1944: przebudowa społeczeństwa wielonarodowościowego w społeczeństwo z rasą dominującą, „PiS” 2009, nr 1; T. Snyder, Akcja „Wisła” a homogeniczność społeczeństwa polskiego [w:] Akcja Wisła”…; idem „Rozwiązać ostatecznie problem ukraiński w Polsce”. Czystka etniczna Ukraińców w Polsce 1943-1947, „Nowa Ukraina” 2007, nr 1-2.

5 Я маю на увазі, зокрема, аналіз цієї проблематики у польських синтетичних, парасинтетичних роботах або підручниках історії. Що стосується останніх, такі спроби вже були (Див. напр. Polska i Ukraina w podręcznikach szkolnych i akademickich, pod red. W. Bonusiaka, Rzeszów 2001). Варто також пам’ятати про українсько-польську комісію з вдосконалення підручників, яка також має свій доробок із даного питання.

6 M. Turlejska, O Polakach i Ukraińcach inaczej (refleksje na marginesie polityki RP), „Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska” 1999, Sectio K, vol. VI, s. 272; A.F. Grabski, Zarys historii historiografii polskiej, Poznań 2000, s. 228.

7 I. Blum, Udział wojska polskiego w utrwalaniu władzy ludowej w Polsce. Walka z bandami UPA, „Wojskowy Przegląd Historyczny” (dalej: WPH) 1959, nr 1; J. Gerhard, Dalsze szczegóły walk z bandami UPA i WiN na południowo-wschodnim obszarze Polski, WPH 1959, nr 4.

8 M. Juchniewicz, Udział 7 Łużyckiej Dywizji Piechoty w Akcji „Wisła”, WPH 1962, nr 4; J. Czapla, Walka z OUN-UPA w latach 1944-1947 (kureń „Żeleźniaka”) [w:] Z walk przeciwko zbrojnemu podziemiu, pod red. M. Turlejskiej, Warszawa 1966; W. Szota, Ukraińskie nacjonalistyczne podziemie zbrojne. Zarys powstania i działalności [w:] W walce o utrwalenie władzy ludowej w Polsce 1944-1947, pod red. J. Czapli i M. Turlejskiej, Warszawa 1967; W. Piątkowski, Działania 32, 34, 36 pp i 37 pal w składzie 8 DP (lipiec 1945-lipiec 1947) [w:] W walce ze zbrojnym podziemiem, pod red. M. Turlejskiej, Warszawa 1972; M. Redziński, 8 Dywizja Piechoty w walce z OUN – UPA (lipiec 1945 – lipiec 1947), ibidem; M. Tyliszczak, 9 Drezdeńska Dywizja Piechoty w walce z ukraińskim i polskim podziemiem (czerwiec 1945-październik 1947), ibidem; E. Lenik, Założenia Polityczno-Wojskowe Grupy Operacyjnej „Wisła”, „Zeszyty Naukowe Wojskowej Akademii Politycznej”(dalej: ZN WAP) 1968, Seria Historyczna 18; A. Stachula, Udział oddziałów 6 Dywizji Piechoty w operacji „Wisła”, „ZN WAP” 1978, nr 96; J. Poksiński, Działalność jednostek Pomorskiego Okręgu Wojskowego w Grupie Operacyjnej „Wisła” (kwiecień-czerwiec 1947 r.) [w:] Wyzwolenie Pomorza Zachodniego w ramach zimowej ofensywy Armii Radzieckiej i Ludowego Wojska Polskiego, pod red. T. Paneckiego, Bydgoszcz 1985; S. Chojnecki, Organizacja i działalność bojowa Grupy Operacyjnej „Rzeszów” (kwiecień-październik 1946), „ZN WAP” 1987, z. 3 (132).

9 A.B. Szcześniak, W.Z. Szota, Droga do nikąd. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce, Warszawa 1974 (wyd. II Warszawa 2013).

10 Див. M. Turlejska, цитована праця, s. 271-272. Факт, що вона пройшла крізь сито цензури і була вилучена із книгарень вже після видання (за непідтвердженою легендою, на вимогу радянського посольства у Варшаві, обгрунтовану тим, що ця тематика зарезервована для радянських товаришів), варто пояснити тим, що перший із авторів (до речі, полковник), працював у цензурі.

11 K. Kersten, Międzypaństwowe przemieszczenia ludności w XX wieku, „Kwartalnik Historyczny” 1966, z. 1, s. 27.

12 Fragmenty najnowszej historii Łemków (ze szczególnym uwzględnieniem Łemków sądeckich), „Rocznik Sądecki” 1967, nr 8; idem, Łemkowie. Zagadnienie migracji i asymilacji, Warszawa 1974.

13 Osadnictwo ludności ukraińskiej w województwie olsztyńskim, Olsztyn 1965.

14 Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy (1933-1945), Warszawa 1972.

15 G. Łukasiewicz, Wokół genezy akcji „Wisła” (1947 rok), „Dzieje Najnowsze” 1974, nr 4.

16 E. Łoziński, Obrona Przebraża, WPH 1964, nr 2; M. Juchniewicz, J. Tobiasz, Polsko-ukraińskie współdziałanie w ruchu podziemnym i partyzanckim w latach II wojny światowej, Warszawa 1968; M. Juchniewicz, Na wschód od Bugu: Polacy w walce antyhitlerowskiej na ziemiach ZSRR, Warszawa 1985. Це також пояснює, чому тоді були опубліковані спогади керівника найбільшої місцевої польської самооборони у Пшебражі, Генрика Цибульського (Czerwone noce). Адже вони містили фрагменти про співпрацю із радянськими партизанами. До кінця ПНР вони були видані аж чотири рази, додатково супроводжувалися передмовою авторства Станіслава Вронського.

17 M. Latuch, Repatriacja ludności polskiej po II wojnie światowej na tle wewnętrznych ruchów wędrówkowych, Warszawa 1961; A Maryański, Współczesne migracje ludności w południowej części pogranicza polsko-radzieckiego i ich wpływ na rozmieszczenie sił wytwórczych tego obszaru, Kraków 1963; K. Kersten, Repatriacja ludności polskiej po II wojnie światowej (studium historyczne), Wrocław-Warszawa-Kraków 1974; J. Czerniakiewicz, Repatriacja ludności polskiej z ZSRR 1944-1948, Warszawa 1987.

18 J. Fijałek, 27 Wołyńska Dywizja Piechoty AK, Warszawa 1985; B. Tomaszewski, J. Węgierski, Zarys historii lwowskiego obszaru ZWZ-AK, Warszawa 1987; J. Węgierski, W lwowskiej AK, Warszawa 1989.

19 Див. напр. Materiały z sesji Udział Ukraińców w walce z hitlerowskim faszyzmem i ich wkład w utrwalanie władzy Ludowej, która odbyła się w Lublinie 30 XI 1985, pod red. M. Roszczenki, Lublin 1987.

20 G. Motyka, „Łuny w Bieszczadach” Jana Gerharda a prawda historyczna [w:] Polacy o Ukraińcach, Ukraińcy o Polakach, red. T. Stegner, Gdańsk 1993; idem, Obraz Ukraińca w literaturze Polski Ludowej [w:] Polska-Ukraina. Spotkanie kultur, red. T. Stegner, Gdańsk 1997. Пор. M. Kmita, Propaganda antyukraińska i kształtowanie negatywnego stereotypu Ukraińca w czasach PRL [w:] Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji „Wisła” 1947 roku, pod red. W. Mokrego, Kraków 1997.

21 J. Łukaszów [T.A. Olszański], Walki polsko-ukraińskie 1943-1947, „Zeszyty Historyczne” 1989, z. 90; Operacja „Wisła” (Przesiedlenie ludności ukraińskiej na ziemie zachodnie i północne w 1947 r.), ibidem, 1992, z. 102.

22 Напр. Ziuk [J. Turowski], Zarys działań 27 Wołyńskiej Dywizji AK, Warszawa 1983; J. Seret [A. Friszke], Rząd polski w Londynie a kwestia ukraińska, „Krytyka”1987, nr 27.

23 P. Skrzynecki [L. Brzoza], Wysiedlenie ludności ukraińskiej z Polski w latach 1944-1946, Warszawa 1988.

24 T.A. Olszański, Wokół akcji „Wisła” [w:] Colloquium Narodów. Materiały z sympozjum „Litwini, Białorusini, Ukraińcy, Polacy – przesłanki pojednania”, Łódź, październik 1987, Łódź 1991.

25 Ukraińcy i powstanie warszawskie, „Dialog” 1986, nr 1, też „Znak” 1989, nr 10/12; na ten temat również: G. Motyka, Prawda i mity o udziale Ukraińców w zwalczaniu Powstania Warszawskiego [w:] Powstanie Warszawskie. Fakty i mity, red. K. Krajewski, T. Łobuszewski, Warszawa 2006.

26 J. Turowski, Pożoga. Walki 27 Wołyńskiej Dywizji AK, Warszawa 1990; J. Węgierski, Armia Krajowa na zachód od Lwowa, Kraków 1993; idem, Lwowska konspiracja narodowa i katolicka 1939-1946, Kraków 1994; idem, Oddziały leśne 19 Pułku Piechoty, Kraków 1993; idem, Armia Krajowa w okręgach Stanisławów i Tarnopol, Kraków 1996; idem, Lwowskie oddziały „Warta” na Rzeszowszczyźnie 1944-1945, Kraków 1998; W. Romanowski, ZWZ-AK na Wołyniu, Lublin 1993; W. Filar, „Burza” na Wołyniu: dzieje 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty AK: studium historyczno-wojskowe, Warszawa 1997 (II wyd. Warszawa 2010); A.L. Sowa, Kwestia ukraińska w planach operacyjnych Armii Krajowej [w:] Dzieje Podkarpacia, t. III, red. J. Gancarski, Krosno 1999; G. Mazur, Plany operacyjne AK i UPA w rejonie Lwowa i Przemyśla, „Przemyskie Zapiski Historyczne” 2000-2002, t. XII-XIII; K. Krajewski, Armia Krajowa na Kresach Wschodnich Rzeczpospolitej, Warszawa 2015.

27 Репрезентативні для цієї парадигми є напр. матеріали з конференцій: Przed akcją „Wisła” był Wołyń, pod red. W. Filara, Warszawa 2000; Stosunki polsko-ukraińskie 1939-2004, pod red. B. Grotta, Warszawa 2006; Działalność nacjonalistów ukraińskich na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej, red. idem, Warszawa 2010.

28 Dzieje Komitetu Ziem Wschodnich na tle losów ludności polskich Kresów w latach 1943-1947, t. 2, Dokumenty i materiały zgromadzone przez działaczy i członków KZW, oprac. L. Kulińska, Kraków 2001; Eksterminacja narodu polskiego i Kościoła rzymskokatolickiego przez ukraińskich nacjonalistów w Małopolsce wschodniej w latach 1939-1945 : materiały źródłowe, oprac. J. Wołczański, Cz. 1, Kraków 2005, Cz. 2, Kraków 2006; L. Kulińska, Antypolska akcja nacjonalistów ukraińskich w Małopolsce Wschodniej i na Wołyniu w świetle dokumentów Rady Głównej Opiekuńczej 1943-1944, Kraków 2003; Dzieci Kresów, oprac. L. Kulińska, t. 1-4, Kraków 2006-2013; Antypolska akcja nacjonalistów ukraińskich w Małopolsce Wschodniej i na Wołyniu w świetle dokumentów Rady Głównej Opiekuńczej 1943-1944: zestawienie ofiar, pod red. L. Kulińskiej i A. Rolińskiego, Kraków 2012.

29 Українські дослідники кілька років тому створили Українське історичне товариство у Польщі, що видає журнал «Літопис», на шпальтах якого (та на своєму інтернет-сайті) публікують тексти, що, зокрема, стосуються згаданої тематики.

30 Зокр. E. Misiło, Przedmowa [w:] Akcja „Wisła”. dokumenty, Warszawa 1993; idem, Wstęp [w:] Repatriacja czy deportacja. Przesiedlenie Ukraińców z Polski do USRR 1944-1946, red. idem, t. 1: Dokumenty 1944-1945, Warszawa 1996; R. Drozd, Polityka władz w Polsce wobec ludności ukraińskiej w latach 1944-1989, Warszawa 2000; K. Kersten, Władze komunistów w Polsce a konflikt polsko-ukraiński [w:] ibidem, Pisma rozproszone, wybór i przyg. do druku T. Szarota i D. Libionka, Toruń 2006 (Pierwodruk w j. angielskim w: „Acta Poloniae Historica” 1996, nr 73); L. Olejnik, Problem ukraiński w polityce narodowościowej państwa polskiego w latach 1944-1957 [w:] Polska i Ukraina po II wojnie światowej, pod red. W. Bonusiaka, Rzeszów 1998 (idem, Polityka narodowościowa Polski w latach 1944-1960, Łódź 2003); E. Mironowicz, Polityka władz Polski Ludowej wobec Ukraińców w latach 1944-1947 [w:] Akcja „Wisła”…, Warszawa 2003.

31 M. Siwicki, Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich, t. 1-3, Warszawa 1992; Akcja Wisła dokumenty, oprac. E. Misiło, Warszawa 1993 (znacznie poszerzona edycja pod tytułem Akcja „Wisła” 1947. Dokumenty, Warszawa 2013 r. ); Repatriacja czy deportacja? Przesiedlenie Ukraińców z Polski do USRR 1944-1946, t. 1: Dokumenty 1944-1945, Warszawa 1996, t. II: Dokumenty 1946, oprac. idem, Warszawa 1999; R. Drozd, Ukraińska Powstańcza Armia: dokumenty-struktury, Warszawa 1998; Ukraińcy w Polsce 1944-1989: walka o tożsamość, red. R. Drozd, I. Hałagida, Warszawa 1999; Źródła do dziejów Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce w latach 1944-1989, t. 1, oprac. B. Huk, Przemyśl 2007; idem, Całopalenie: mord żołnierzy polskich na Ukraińcach w Terce 8 lipca 1946: dokumenty i materiały, Przemyśl 2015; „Obce pogranicze” 1945-946, Sytuacja w południowo-wschodniej Polsce w dokumentach czechosłowackich, Warszawa 2015.

32 Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej, Warszawa 1993. Див. також: idem, R. Torzecki, Stosunki polsko-ukraińskie na powojennych rozdrożach. Próba bilansu, „Dzieje Najnowsze” 1995, nr 4.

33 Tak było w Bieszczadach. Walki polsko-ukraińskie 1943-1947, Warszawa 1997.

34 Stosunki polsko-ukraińskie 1939-1947. Zarys problematyki, Kraków 1998.

35 Kwestia ukraińska w polityce polskiego rządu na uchodźstwie i jego ekspozytur w kraju (1939-1945), Koszalin 2001. За два роки цей автор опублікував разом з Кшиштофом Ладою черговий синтетичний виклад: Polska wobec ukraińskich dążeń niepodległościowych w czasie II wojny światowej, Toruń 2003.

36 Ukraińska partyzantka 1942-1960. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii, Warszawa 2006 (II wyd. 2015); idem, Od rzezi wołyńskiej do Akcji „Wisła”. Konflikt polsko-ukraiński 1943-1947, Kraków 2011.

37 Polska-Ukraina: trudne pytania, t. 1-11, Warszawa 1998-2009.

38 У Ряшівському університеті відбулося три конференції: перші дві організовані спільно з Чернівецьким університетом: „Polska i Ukraina po II wojnie światowej”, вересень 1996 (матеріали по конференції опубліковані за тією ж назвою, red. W. Bonusiak, Rzeszów 1998); „Polacy i Ukraińcy podczas II wojny światowej”, вересень 1999 r. (матеріали тої ж назви та редакції опубліковано в Жешові в 2000 р.); „Stosunki polsko-ukraińskie 1939-1947 - Stan badań i postulaty badawcze, вересень 2013 р., (остання організована спільно з відділом ІПН в Жешові), в Гданську (опубліковано в томі: Polacy o Ukraińcach, Ukraińcy o Polakach, pod red. T. Stegnera, Gdańsk 1993): „Polacy i Ukraińcy 1918-1956”, Санок 17-18 листопада 1997 р. (Матеріали по конференційні опубліковані в серії „Dzieje Podkarpacia” 1999, t. III); „Zmiany demograficzne w Polsce południowo-wschodniej”, Перемишль 12 грудня 1997 (доповіді з тієї конференції опубліковані: „Przemyskich Zapiskach Historycznych” 2003, R. 12-13); „Łemkowszczyzna w latach 1939-1947. Wojna, okupacja i wysiedlenia”, Kraków, 28-30. 05. 2001; Білий Бор – Слупськ листопад 2000 (публікація: Ukraińcy w najnowszych dziejach Polski (1918-1989); „Od irredenty do współpracy. Stosunki polsko-ukraińskie w XX w.”, Вроцлав 17-18 X 2002.

39 Крім того конференції 1992 р. в Щечині (матеріали по конференційні: Akcja „Wisła” na tle stosunków polsko-ukraińskich w XX wieku, pod red. J. Farysia i J. Jekiela, Szczecin 1994); в Кракові (17 травня) i Горліцах (30 травня 1997 р.) під спільною назвою „Rusini - Łemkowie - Ukraińcy w Polsce. 50 lat po wysiedleńczej akcji >>Wisła<<” (реферати обох конференцій зібрані в томі: Problemy Ukraińców w Polsce po wysiedleńczej akcji „Wisła” 1947 roku, pod red. W. Mokrego, Kraków 1997); „Akcja >>Wisła<< na tle wojennych i powojennych deportacji”, Перемишль 28.04. 2004; в 2007 р. в Перемишлі (видано том: Akcja „Wisła”: Przyczyny, przebieg, konsekwencje. Materiały konferencji zorganizowanej 23-24 lutego w Przemyślu, Przemyśl 2007); „Wokół akcji „Wisła”: Losy ludności ukraińskiej i polskiej na kresach południowo-wschodniej Polski”, Opole 17.04. 2007; „Akcja „Wisła” na tle wojennych i powojennych deportacji” (не видано матеріали по конференційні), Перемишль 28 IV 1947; „Akcja >>Wisła<< a losy mniejszości ukraińskiej w Polsce”, Kraków 12.12. 2012.

40 I. Iljuszyn, UPA i AK - konflikt w Zachodniej Ukrainie (1939-1945), Warszawa 2009; R. Kabaczij, Wygnani na stepy. Przesiedlenie ludności ukraińskiej z Polski na południe Ukrainy w latach 1944-1946, Warszawa 2012; W. Wiatrowycz, Druga wojna polsko-ukraińska 1942-1947, Warszawa 2013.

41 Сесія наукова „Antypolska akcja OUN-UPA w latach 1943-1944”, Люблін 24-25 05. 2001 r. (матеріали по конференційні опубліковано в: Antypolska akcja OUN-UPA 1943-1944. Fakty i interpretacje, Warszawa 2002); Akcja „Wisła”, 18-19 04. 2002 р. в Красічині, (опубліковано: Akcja „Wisła”, pod red. J. Pisulińskiego, Warszawa 2003); „W 65 rocznicę eksterminacji ludności polskiej na Kresach Wschodnich dokonanej przez nacjonalistów ukraińskich”, Варшава липень 2008 (матеріали по конференційні видані під назвою: Wołyń 1943 – rozliczenie, pod red. R. Niedzielki, Warszawa 2010); Конференція наукова люблінського відділу ІПН: „Próby porozumienia polsko-ukraińskiego 1939-1991”, Люблін, 14. 06. 2007 р.; спільно організована із жешовським відділом ІПН згадувана жешовська конференція „Stosunki polsko-ukraińskie 1939-1947 – stan badań i perspektywy badawcze” (09. 2013).

42 Обговорюваній проблематиці відповідає шість із восьми томів, виданих протягом 1998 – 2007 років.

43 Див. напр. G. Mazur, Pokucie w latach drugiej wojny światowej, Kraków 1994; idem, Główne aspekty konfliktu polsko-ukraińskiego w Małopolsce Wschodniej w czasie II wojny światowej [w:] Dzieje Podkarpacia, t. III, red. J. Gancarski, Krosno 1999; M. Klimecki, Geneza i organizacja polskiej samoobrony na Wołyniu i w Małopolsce Wschodniej podczas II wojny światowej [w:] Polska-Ukraina: trudne…, t. 3, Warszawa 1999; W. Filar, Wołyń 1939-1944: eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie: studium historyczno-wojskowe zmagań na Wołyniu w obronie polskości, wiary i godności ludzkiej, Toruń 2004 (II wyd. Toruń 2009, III wyd. Toruń 2011); G. Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931-1948, Toruń 2005; W. Ważniewski, Samoobrona polska w Galicji Wschodniej podczas II wojny światowej, „Rocznik Historyczny Muzeum Historii Ruchu Ludowego” 2007, nr 23; ibidem, Stracone nadzieje. Polityka władz okupacyjnych w Małopolsce Wschodniej1939-1944, Warszawa 2009; W. Bonusiak, Wołyń podczas II wojny światowej (konflikty narodowościowe) [w:] Historia i dziedzictwo regionów w Europie Środkowo-Wschodniej w XIX i XX w., pod red. M. Stolarczyka, A. Kawalec, J. Kuzickiego, Rzeszów 2011.

44 L. Popek, Ostrówki: wołyńskie ludobójstwo, Lublin 2011; W. Filar, Przebraże – bastion polskiej samoobrony, Warszawa 2007 (II wyd. Warszawa 2009); G. Motyka, Włodzimierzec i Parośla. Dwie strony pierwszej akcji UPA [w:] idem, Cień „Kłyma Sawura”. Polsko-ukraiński konflikt pamięci, Gdańsk 2013.

45 G. Mazur, Niemcy i Sowieci wobec antypolskiej akcji UPA [w:] Antypolska akcja…; ibidem, Między dwoma totalitaryzmami. III Rzesza i ZSRR wobec konfliktu polsko-ukraińskiego 1939-1945 [w:] Україна і Польща …; J. Engelgard, Partyzantka sowiecka wobec zagłady ludności polskiej na Wołyniu w 1943 roku, „Niepodległość i Pamięć” 2013, nr 3-4.

46 I. Hałagida, Losy ukraińskiego duchowieństwa prawosławnego i greckokatolickiego w czasie konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1943-1944 (szkic zagadnienia) [w:] Antypolska akcja…; L. Popek, Losy księży rzymskokatolickich na Wołyniu i w Galicji Wschodniej w latach 1943-1944, ibidem; M. Krzysztofiński, Kościół a konflikt polsko-ukraiński w latach czterdziestych XX wieku. Kościół rzymskokatolicki (koreferat) [w:] Wołyń 1943 – rozliczenie; I. Hałagida, Kościół a konflikt polsko-ukraiński w latach czterdziestych XX wieku. Kościoły wschodnie (koreferat), ibidem; idem, Represje wobec duchowieństwa Kościoła greckokatolickiego na terytorium dzisiejszej Polski w latach 1939-1957: (rekonesans historiograficzny i dalsze perspektywy badań), „Litopys” 2011, nr 1.

47 J. Węgierski, Lwów pod okupacją sowiecką 1939-1941, Kraków 1991; G. Hryciuk, „Gazeta Lwowska” 1941-1944; Wrocław 1996; idem, „Kumityt” – Polski Komitet Opiekuńczy Lwów Miasto w latach 1941-1944 , Toruń 2000; idem, Polacy we Lwowie 1939-1944: życie codzienne, Warszawa 2000. Див також цикл краківських конференцій під спільною назвою: Lwów-miasto, społeczeństwo, kultura.

48 Серед найважливіших: J. Turowski, W. Siemaszko, Zbrodnie nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1944, Warszawa 1990; A. Peretiatkowicz, Samoobrona ludności polskiej na Wołyniu w latach 1943-1944 [w:] Armia Krajowa na Wołyniu, Warszawa 1994; idem, Polska samoobrona w okolicach Łucka, Katowice 1995; idem, Wołyńska samoobrona w dorzeczu Horynia, Katowice 1997; E. Siemaszko, W. Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939-1945, Warszawa 2000; L. Kulińska, Dzieje Komitetu Ziem Wschodnich na tle losów ludności polskich Kresów w latach 1943-1947, t. 1; Kraków 2002; H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie tarnopolskim 1939-1946, Wrocław 2004; S. Siekierka, H. Komański, K. Bulzacki, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie lwowskim 1939-1947, Wrocław 2006; S. Siekierka, H. Komański, E. Różański, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie stanisławowskim 1939-1946, Wrocław 2007.

49 R. Torzecki, Polska myśl polityczna wobec kwestii ukraińskiej w czasie drugiej wojny światowej (kraj i emigracja) [w:] Polska – Polacy – mniejszości narodowe, red. W. Wrzesiński, Wrocław-Warszawa-Kraków 1992; D. Urzyńska, Postrzeganie problemu ukraińskiego przez polską lewicę okresu II wojny światowej [w:] Ukraińcy w najnowszych dziejach Polski (1918-1989), t. 1, red. R. Drozd, Słupsk-Warszawa 2000; W. Bonusiak, Kwestia ukraińska w opracowaniach Biura Wschodniego Delegatury Rządu na Kraj [w:] Polacy i Ukraińcy podczas II wojny światowej…; A. Pachowicz, Stanowisko Komitetu dla Spraw Kraju odnośnie utworzenia oddziału ukraińskiego w Armii Polskiej we Francji, „BU” 2005, nr 11; eadem, Posiedzenie Komitetu dla Spraw Kraju w sprawie ukraińskiej w 1943 roku, 2007, nr 13; G. Pawlikowski, Ukraińska mniejszość narodowa w powojennej Polsce w programach partii i organizacji konspiracyjnych (1939-1945), „Polityka i Społeczeństwo” 2010, nr 7.

50 Z. Kwiecień, Z dziejów stosunków polsko-ukraińskich na Podlasiu w latach 1939-1947 [w:] Z nieznanej przeszłości Białej i Podlasia, Biała Podlaska 990; L. Popek, Uchodźcy Wołynia w latach 943-1944 w świetle akt przechowywanych w Archiwum Państwowym w Lublinie, „Rocznik Historyczno-Archiwalny” 1995, t. X; R. Torzecki, Z dziejów stosunków polsko-ukraińskich na Lubelszczyźnie [w:] Stan i perspektywy badań historycznych lat wojny i okupacji 1939-1945, Warszawa 1988; R. Ziętek, Konflikt polsko-ukraiński na Chełmszczyźnie i na południowym Podlasiu w okresie okupacji niemieckiej, „Rocznik Chełmski” 2001, R. 7; C. Partacz, K. Łada, Kto zaczął? Polacy i Ukraińcy na Lubelszczyźnie 1941-1943 [w:] Antypolska akcja…; Z. Mańkowski, Stosunki polsko-ukraińskie w południowo-wschodniej Lubelszczyźnie i ich skutki w latach 1939-1947, „Przemyskie Zapiski Historyczne” 2000-2002, R. XII-XIII; A. Kolasa, Ukraińcy w powiecie Biała Podlaska w latach 1918-1948, Toruń 2007; M. Samborski, Działalność OUN i jej formacji zbrojnych oraz oddziałów UNS/UPA na późniejszych terenach II i III Okręgu tzw. Zakierzońskiego Kraju OUN-SD w czasie II wojny świtowej, „Rocznik Chełmski” 2009, t. 13; M. Zajączkowski, Ukraińskie podziemie na Lubelszczyźnie w okresie okupacji niemieckiej 1939-1944, Lublin-Warszawa 2015. Вона значно виходить за рамки теми, багато уваги присвячуючи польсько-українському конфлікту.

51 Крім згаданих раніше текстів Анджея Квілецького, зокрема, P. Przybylski, Rola duchowieństwa greckokatolickiego w kształtowaniu się opcji narodowych wśród Łemków w latach 1918-1947, Toruń 2006.

52 Z. Konieczny, Polacy i Ukraińcy na ziemiach dzisiejszej Polski w latach 1918-1947 (zarys problematyki), Przemyśl 2010.

53 Див. мій скромний нарис: Stosunki polsko-ukraińskie we wschodniej części dystryktu krakowskiego Generalnego Gubernatorstwa [w:] Wojna: doświadczenie i zapis. Nowe źródła, problemy i metody badawcze, red. S. Buryła, P. Rodak, Kraków 2006.

54 Винятками є: A. Bożyk, Ukraiński Komitet Centralny a sprawa rewindykacji narodowej „kałakutów” na Lubelszczyźnie podczas II wojny światowej, „Rocznik Chełmski” 2003, t. 17.

55 Винятком є Апостольська Адміністрація Лемківщини: B. Prach, Apostolska Administracja Łemkowszczyzny [w:] Łemkowie w historii i kulturze Karpat, t. I, red. J. Czajkowski, Rzeszów 1992; K.Z. Nowakowski, Administracja Apostolska Łemkowszczyzny w latach 1939-1947 [w:] Polska-Ukraina. 1000 lat sąsiedztwa, red. S. Stępień, t. 3, Przemyśl 1996; P. Przybylski, Rola duchowieństwa greckokatolickiego w kształtowaniu się opcji narodowych wśród Łemków w latach 1918-1947, Toruń 2006; E. Senko, Administracja Apostolska Łemkowszczyzny (1934-1947). Nieznane losy Łemków w Polsce, Nowy Sącz 2007.

56 M. Walczak, Szkolnictwo ukraińskie w Generalnym Gubernatorstwie (1939-1945), „Przegląd Historyczno-Oświatowy” 1992, nr 3-4; M. Sycz, Spółdzielczość ukraińska w Galicji w okresie II wojny światowej, Warszawa 1997.

57 Певним винятком тут є відома дослідникам дисертація о. Владислава Пйонтковського, яка досі лишається у рукописі: Stosunki polsko-ukraińskie po wybuchu II wojny światowej. Zarys, Czarna k. Łańcuta 1988 (mps), przechowywana w Archiwum Archidiecezjalnym w Przemyślu.

58 S. Stępień, Stanowisko Metropolity Szeptyckiego wobec zjawiska terroryzmu politycznego [w:] Metropolita Andrzej Szeptycki. Studia i materiały, Kraków 1994; D. Iwaneczko, Biskup Jozafat Kocyłowski (876-1947). Życie i działalność [w:] Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa, t. 2, Przemyśl 11994; I. Hałagida, Losy ukraińskiego duchowieństwa prawosławnego i greckokatolickiego w czasie konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1943-1944 (szkic zagadnienia) [w:] Antypolska akcja OUN-UPA…; H. Dylągowa, Metropolita Andrzej Roman Szeptycki i Polacy, „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze” 2006, z. 21-22; A.A. Zięba, Biskupstwo krakowsko-łemkowskie i jego arcypasterz Palladiusz (Wydybida-Rudenko) - karta z dziejów ukrainizacji Łemkowszczyzny w dobie drugiej wojny światowej, „Ricznyk Ruskoj Bursy / Rocznik Ruskiej Bursy", Gorlice 2008; I. Hałagida, „Szpieg Watykanu”. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977), Warszawa 2008; G. Chejko, Arcybiskup Bolesław Twardowski (1864-1944). Metropolita lwowski obrządku łacińskiego, Rzeszów 2010; S. Dudra, Metropolita Dionizy (Waledyński) 1876-1960, Warszawa 2010.

59 Див. лише: G. Motyka, Dywizja Waffen-SS „Galizien” („Hałyczyna”), „Pamięć i Sprawiedliwość” 2002, nr 1; M. Majewski, Przyczynek do wojennych dziejów Ukraińskiego Legionu Samoobrony (1943-1945), „Pamięć i Sprawiedliwość” 2005, nr 2; Ukraińskie formacje zbrojne w służbie niemieckiej (Sipo, Orpo, Waffen SS) na Lubelszczyźnie [w:] Podzielone narody. Szkice z historii stosunków polsko-ukraińskich w latach 40. XX wieku, pod red. M. Białokura i M. Patelskiego, Toruń-Opole 2010; J. Gdański, Ukraińcy w niemieckich formacjach zbrojnych na Kresach Wschodnich, ibidem.

60 E. Misiło, Polska polityka narodowościowa...; S. Zabrowarny, Polityka narodowościowa polskich władz komunistycznych w kwestii ukraińskiej [w:] Polityka narodowościowa państw Europy Środkowo-Wschodniej, red. J. Pietraś, A. Czarnecki, Lublin 1993; Kersten, Władze komunistów w Polsce a konflikt polsko-ukraiński [w:] eadem, Pisma rozproszone, wybór i przyg. do druku T. Szarota i D. Libionka, Toruń 2006; R. Drozd, Polityka władz w Polsce…; L. Olejnik, Polityka narodowościowa Polski w latach 1944-1960, Łódź 2003; G. Pawlikowski, Polityka narodowościowa władz wobec ukraińskiej mniejszości narodowej w województwie lubelskim (lipiec 1944 r. - marzec 1947 r.), „Polityka i Społeczeństwo” 2009, nr 6; idem, Represje jako element polityki narodowościowej wobec Ukraińców w województwie lubelskim: (kwiecień-październik 1947 r.), „Rocznik Bialskopodlaski” 2009-2011, t. 17/19; idem, Polityka centralnych i terenowych władz wobec ukraińskiej mniejszości narodowej w Polsce (1944-1947) [w:] Kwestia narodowościowa w Polsce i we Włoszech w XX wieku: wybrane problemy, pod red. H. Cimka, Rzeszów 2011; J. Pisuliński, Polityka władz wobec ludności ukraińskiej w latach 1944-1956, „Pamięć i Sprawiedliwość” 2004, nr 2 (6); idem, Polityka władz wobec mniejszości ukraińskiej w Polsce w latach 1944-1947 [w:] Problematyka narodowościowa i religijna w XX wieku. Wybrane aspekty, red. K. Żarna, Rzeszów 2011; idem, Polska państwem jednolitym narodowo. Założenia i praktyka na przykładzie polityki wobec mniejszości ukraińskiej w latach 1944-1947 [w:] Między ideologią a socjotechniką. Kwestia mniejszości narodowych w działalności władz komunistycznych. Doświadczenia polskie i środkowoeuropejskie, red. M. Semczyszyn, J. Syrnyk, Warszawa-Szczecin-Wrocław 2014.

61 Див. R. Drozd, Droga na zachód. Osadnictwo ludności ukraińskiej na zachodnich i północnych ziemiach Polski w ramach akcji „Wisła”, Warszawa 1997; S. Dudra, Łemkowie. Deportacja i osadnictwo ludności łemkowskiej na Środkowym Nadodrzu w latach 1947-1960, Głogów 1998; I. Hałagida, Ukraińcy na zachodnich i północnych ziemiach Polski 1947-1957, Warszawa 2002; B. Bobusia, Przesiedlenie ludności w ramach akcji „Wisła”, „Przemyskie Zapiski Historyczne” 2003, nr 12-13; J. Pisuliński, Przesiedlenie ludności ukraińskiej w ramach akcji „Wisła” – założenia, cele, rezultaty [w:] Wysiedlenia jako narzędzie polityki ludnościowej w Europie XX wieku, red. J. Wołoszyn, Lublin 2015.

62 Зокр. F. Kusiak, Akcja „Wisła” 1947 rok, Wrocław 1994; M. Jasiak, Geneza akcji specjalnej „Wisła” , „Przemyskie Zapiski Historyczne”, R. 12-13: 2000-2002; Z. Palski, Polityczne, ekonomiczne i narodowościowo-demograficzne następstwa akcji „Wisła”, ibidem; T. Skrzyński, Akcja „Wisła” w świetle akt Ludowego Wojska Polskiego, „Czasy Nowożytne” 2001, t. X (XI); R. Drozd, Geneza i przebieg akcji „Wisła” [w:] Ukraińcy w najnowszych…, t. II; G. Motyka, J. Szapował, Od komitetu redakcyjnego [w:] Polska-Ukraina w latach trzydziestych-czterdziestych XX wieku, t. 5: Akcja „Wisła”, Warszawa-Kijów 2006; G. Pawlikowski, Akcja "Wisła". Między komunistyczną «praworządnością» a interesem państwa, Wokół naruszeń praw człowieka, pod red. W. Stankowskiego, K. Żarny, Oświęcim 2011; E. Misiło, „Rozwiązać ostatecznie problem ukraińskim w Polsce…” [w:] Akcja Wisła 1947….

63 K. Piątkowski, Likwidacja Ukraińskiej Powstańczej Armii i Organizacji Ukraińskiej Nacjonalistów na Zamojszczyźnie (od kwietnia 1947 r. do grudnia 1947 r.) [w:] Pogranicze. Studia z dziejów stosunków polsko-ukraińskich w XX wieku, pod red. Z. Mańkowskiego, Lublin 1992; J. Borowiec, Ukraińcy skazani na śmierć przez Wojskowy Sąd Grupy Operacyjnej „Wisła”, „Studia Rzeszowskie” 1995, t. 1; S. Dudra, Akcja „Wisła” na Łemkowszczyźnie, „Rocznik Sądecki” 1998, t. XXVI; T. Kossowski, Udział Korpusu Bezpieczeństwa Wewnętrznego i Milicji Obywatelskiej w operacji „Wisła” [w:] Operacja „Wisła”: Materiały z konferencji naukowej 18 marca 1997, Warszawa 1998; A. Tłomacki, Akcja „Wisła” w powiecie bialskim na tle walki politycznej i zbrojnej w latach 1944-1947, Biała Podlaska-Warszawa 2003; T. Skrzyński, Udział 3 Dywizji Piechoty w ostatnim etapie akcji „Wisła”, „Biuletyn Wojskowej Służby Archiwalnej” 2000, nr 23; idem, Działania pododdziałów 3 Pomorskiej Dywizji Piechoty przeciwko ukraińskiemu podziemiu na terenie południowej Lubelszczyzny wiosną 1947 r., „Studia Historyczne” 2001, z. 1; idem, Udział pododdziałów 3 Dywizji Piechoty w wysiedleniu ludności ukraińskiej w czasie Akcji „Wisła” (w świetle akt Ludowego Wojska Polskiego), „Rocznik Historyczno-Archiwalny” 2007/2008, t. XX; idem, Udział trzeciej dywizji piechoty w walce z ukraińską partyzantką w drugim etapie akcji „Wisła” w świetle akt Centralnego Archiwum Wojskowego, „Rocznik archiwalno-historyczny CAW” 2009 , nr 2/31; T. Bereza, Aspekty militarne akcji „Wisła”. Kilka uwag o strategii i taktyce obu stron [w:] Akcja „Wisła”. przyczyny przebieg i konsekwencje, Przemyśl 2007; T. Róg, Likwidacja struktur OUN-UPA na terenie powiatu lubaczowskiego w okresie od maja 1947 r. do lutego 1948 r., „Rocznik Lubaczowski” 2008, t. 13/14; M. Zajączkowski, Wybrane aspekty militarne akcji „Wisła”. Likwidacja partyzantki sotnyka Jana Szpontaka „Zalizniaka” [w:] Podzielone narody…; R. Ziętek, Przebieg wojskowej fazy akcji „Wisła” na terenie 27 Odcinka Taktycznego „Daniliw”, ibidem; G. Pawlikowski, Akcja przesiedleńczo-osiedleńcza w województwie lubelskim (maj-październik 1947 r.), „Sprawy Narodowościowe” Seria Nowa 2011, z. 38; J. Pisuliński, Rola aparatu bezpieczeństwa w działaniach prowadzonych w ramach akcji „Wisła” w województwie rzeszowskim [w:] Historia i dziedzictwo regionów w Europie Środkowo-Wschodniej w XIX i XX w., pod red. M. Stolarczyka, A. Kawalec, J. Kuzickiego, Rzeszów 2011; idem, Łemkowie – geneza, przebieg i skutki akcji „Wisła” oraz wcześniejszych przesiedleń [w:] Łemkowie, pod red. B. Machul-Telus, Wydawnictwo Sejmowe Warszawa 2013; B. Halczak, M. Šmigel; Działalność oddziału UPA Mychajło Fedaka "Smyrnego" w Beskidzie Niskim w latach 1945-1948 [w:] In Gremium: studia nad historią, kulturą i polityką, t. 1, Zielona Góra 2007.

64 D. Czernatowicz, Obraz Ukraińskiej Powstańczej armii na łamach prasy polskiej 1945-1947. Społeczne i poznawcze konsekwencje propagandy prasowej, Komunikaty Warmińsko-Mazurskie” 1997, nr 1; M. Zajączkowski, Propagandowe uzasadnienie akcji „Wisła” w ówczesnej prasie polskiej [w:] Akcja „Wisła”, Warszawa 2003; P. Semków, Rok 1947 w stosunkach polsko-ukraińskich na lamach „Żołnierza Polskiego” [w:] Ukraińcy w najnowszych dziejach Polski 1918-1989, t. II: Akcja „Wisła”, pod red. R. Drozda, Warszawa 2005.

65 G. Ostasz, Zamach na Karola Świerczewskiego w ocenie wywiadu WiN [w:] Pamiętny rok 1947, pod red. M. E. Ożóg, Rzeszów 2001; idem, Śmierć generała „Waltera” i jego legenda [w:] Bieszczady w Polsce Ludowej 1944-1989, pod red. J. Izdebskiego, K. Kaczmarskiego, M. Krzysztofińskiego, Rzeszów 2009, s. 115-123; G. Motyka, Tajemnica śmierci generała „Waltera” [w:] W kręgu „Łun w Bieszczadach”. Szkice z najnowszej historii Bieszczad, Warszawa 2009, s. 122-142.

66 K. Miroszewski, Centralny Obóz Pracy Jaworzno. Podobóz ukraiński, Katowice 2001; idem, Ukraińcy i Łemkowie w Centralnym Obozie Pracy Jaworzno [w:] Pamiętny rok 1947…; Ł. Kamiński, Ukraińcy w COP Jaworzno w oczach prokuratury wojskowej, „Wrocławskie Studia z Historii Najnowszej” 2001, t. 8; idem, Obóz Jaworzno. Ukraiński etap [w:] Akcja „Wisła”…, Warszawa 2003; E. Misiło, Ukraińcy w obozie koncentracyjnym w Jaworznie 1947-1949 [w:] Obóz dwóch totalitaryzmów – Jaworzno 1943-1956, red. K. Miroszewski, Z. Woźniczka, Jaworzno 2007, t. 1; I. Hałagida, Duchowni greckokatoliccy i prawosławni w Centralnym Obozie Pracy w Jaworznie (1947-1949) [w:] Duchowni greckokatoliccy i prawosławni w Centralnym Obozie Pracy w Jaworznie (1947-1949), zebr. i oprac. eadem, Warszawa 2012.

67 J. Kwiek, Przesiedlenie ludności łemkowskiej z województwa krakowskiego na Ukrainę (1945-1946), „Studia Historyczne” 1998, z. 2; K. Majkowski, Przesiedlenia ludności ukraińskiej z pow. jarosławskiego i przeworskiego w latach 1944-1948 [w:] Polska i jej wschodni sąsiedzi, t. 4, pod red. A. Andrusiewicza, Rzeszów 2000; M. Proksa, Pierwszy etap ewakuacji Ukraińców w latach 1944-1946 z terenu dawnego województwa rzeszowskiego, „Przemyskie Zapiski Historyczne” 2003, R. XII-XIII: 2000-2002; G. Pawlikowski, K. Bujak, Przesiedlenie ludności ukraińskiej z powiatu jarosławskiego do Ukraińskiej Socjalistycznej Republiki Radzieckiej (październik 1944 r.-maj 1946 r.) „Rocznik Stowarzyszenia Miłośników Jarosławia” 2002-2004, t. 15; T. Róg, Opór Ukraińców przeciwko przesiedleniom na terenie powiatu lubaczowskiego w latach 1945-1946 [w:] Polska-Ukraina: Wspólna przeszłość, Cieszanów 2007; R. Szajnar, Przebieg wysiedleń ludności ukraińskiej z powiatu łańcuckiego w latach 1944-1946, „Biuletyn Ukrainoznawczy” 2007, nr 13; M. Gliwa, Przesiedlenie ludności ukraińskiej z Bieszczad Zachodnich w latach 1944-1947 [w:] Bieszczady w…, G. Pawlikowski, Przesiedlenia ludności ukraińskiej z województwa lubelskiego do USRR : (październik 1944 r. - marzec 1947 r.), „Nowa Ukraina” 2009, nr 1-2; idem, Stanowisko lubelskich struktur partii politycznych wobec przesiedleń Ukraińców do USRR (1944-1947), „Rocznik Chełmski” 2009, t. 13; J. Pisuliński, Przesiedlenie ludności ukraińskiej z Polski do USRR w latach 1944-1947, Rzeszów 2009; idem, Przesiedlenie ludności ukraińskiej z powiatu łańcuckiego do USRR w latach 1944-1946 [w:] Wierny swemu dziedzictwu, pod red. S. Nabywańca, B. Lorens, S. Zabraniaka, Rzeszów 2010; idem, Dwa przesiedlenia – próba porównania [w:] Między Odrą a Uralem, pod red. W. Wierzbieńca, Rzeszów 2010; A. Wilk, Przesiedlenie ludności łemkowskiej z powiatu nowosądeckiego do Ukraińskiej Socjalistycznej Republiki Radzieckiej w latach 1945–1946, „PiS” 2012, nr 2(20); P. Dziadosz, Przesiedlenie ludności ruskiej z powiatu krośnieńskiego w latach 1944-1947, Węglówka 2014.

68 J. Pisuliński, Stosunki polsko-ukraińskie w województwie rzeszowskim przed rozpoczęciem akcji „Wisła” (w świetle sprawozdań lokalnej administracji) [w:] Ukraińcy w najnowszych dziejach Polski, t. 2: Akcja „Wisła”, pod red. R. Drozda, Warszawa 2005.

69 G. Hryciuk, Nastroje i stosunek ludności polskiej tzw. Ukrainy zachodniej do przesiedleń w latach 1944-11945 w świetle sprawozdań radzieckich [w:] Polska i Ukraina…; E. Kołodziej, Polityka Rządu RP w Warszawie wobec repatriacji i reemigracji obywateli polskich z ZSRR w latach 1944-1948, „Komunikaty Warmińsko-Mazurskie” 1994, nr 2-3; E. Czop, Deportacje i przesiedlenia ludności polskiej i ukraińskiej w latach 1940-1947 w aspekcie humanitarnym, „Вісник Тернопільського Державного Технічного Університету” 1998, t. 3, cz. 2; G. Mazur, Problem przesiedlenia Polaków z Ukrainy i Ukraińców z Polski w latach 1945-1946 [w:] Polska-Ukraina: trudne pytania, t. 8, Warszawa 2001; J. Czerniakiewicz, M. Czerniakiewcz, Przesiedlenia ze Wschodu 1944-1959, Warszawa 2007; B. Międzybrodzki, Nieznana droga do ojczyzny: problem transportu repatriantów z Litwy i Ukrainy, „Studia Migracyjne-Przegląd Polonijny” 2010, z. 2.

70 Див. G. Hryciuk, Akcje UPA przeciwko Polakom po ponownym zajęciu Wołynia i Galicji Wschodniej przez Armię Czerwoną w 1944 roku [w:] Antypolska akcja…; D. Markowski, Za drugiego Sowieta. Pierwszy rok powojennego Lwowa (sierpień 1944-wrzesień 1945), „Przeszłość i Pamięć. Biuletyn Rady Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa” nr 40 (lipiec-grudzień 2012).

71 W. Filar, Działalność OUN-UPA na terenie Polski w latach 1945-1947 [w:] Przed akcją „Wisła” był Wołyń, pod red. eadem, Warszawa 1997; B. Horbal, Ukraińska Powstańcza Armia na Łemkowszczyźnie [w:] Łemkowie i Łemkoznawstwo w Polsce, red. A.A. Zięba, Kraków 1997; K. Dufrat, Cywilne struktury Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów w Bieszczadach (1945-1947) [w:] Bieszczady w Polsce Ludowej…; A. Brożyniak, Ukraińska Powstańcza Armia w Bieszczadach, ibidem; M. Gliwa, Działalność UPA w powiecie jasielskim 1945-1948, „Pamięć i Sprawiedliwość” 2008, nr 1 (12); B. Huk, Utworzenie Nadrejonu „Chłodny Jar” i 2 Przemyskiego batalionu UPA na terenie Kraju Zakerzońskiego OUN w 1945 roku, „Biuletyn Ukrainoznawczy” 2007, nr 13; idem, Struktura organizacyjna podziemia ukraińskiego na Łemkowszczyźnie w latach 1944-1947 [w:] Łemkowie, Bojkowie, Rusini – historia, współczesność, kultura materialna i duchowa, t. III, Głogów 2010; Z. Konieczny, OUN-UPA na terenie Polski w latach 1944-1947 [w:] Stosunki polsko-ukraińskie w latach 1939-2004, pod red. B. Grotta, Warszawa 2004.

72 G. Pawlikowski, Podziemie ukraińskie w powiecie jarosławskim (lipiec 1944-marzec 1947 r.), „Rocznik Stowarzyszenia Miłośników Jarosławia” 2002-2004, t. 15; R. Ziętek, Działalność oddziałów partyzanckich Ukraińskiej Powstańczej Armii na południowym Podlasiu w latach 1945-1947, „Podlaski Kwartalnik Kulturalny” 2000, nr 3; idem, Służba Bezpieczeństwa OUN w Nadrejonie „Łewada” w latach 1945-1947, „Rocznik Bialskopodlaski” 2000/2001, t. 8-9; idem, Działalność Ukraińskiej Powstańczej Armii w powiatach hrubieszowskim i tomaszowskim od sierpnia do grudnia 1944 roku, „Rocznik Chełmski” 2003, t. 9; M. Samborski, Oddziały UPA w Przemyskiem i Bieszczadach w roku 1944 Obwód (Okręg) OUN–SD w Przemyślu i 6 WO „San”, „Rocznik Przemyski” 2008, z. 4 Historia; idem, Służba Bezpieczeństwa w tzw. Zakierzońskim kraju OUN-SD: sposób działania i obsada kadrowa, „Dzieje Najnowsze” 2013, nr 1; G. Motyka, Ślady pazurów. Działalność Ukraińskiej Powstańczej Armii i jej likwidacja w Bieszczadach [w:] idem, W kręgu „Łun w Bieszczadach”, Warszawa 2009; idem, Działalność sotni Stepana Stebelśkiego „Chrina” [w:] Podzielone narody….

73 Z.K. Kowalewski, Kwestia polska w powojennej strategii Ukraińskiej Powstańczej Armii, „Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego” 1993, Prace Historyczne nr 103; R. Drozd, OUN-UPA wobec przynależności do Polski Ludowej terenów zamieszkałych przez Ukraińców [w:] Polacy i Ukraińcy…

74 Z. Konieczny, Straty ludności w południowo-wschodnich powiatach dzisiejszej Polski w latach 1939-1947 [w:] Polska-Ukraina: trudne pytania, t. 7, Warszawa 2000; T. Bereza, Zbrodnie UPA na ludności cywilnej w Polsce południowo-wschodniej 1944-1947) [w:] Podzielone narody…; E. Siemaszko, Straty ludności polskiej w wyniku zbrodni ludobójstwa dokonanych w latach czterdziestych XX wieku. Aktualny stan badań [w:] Wołyń 1943 - rozliczenie… T. Róg, „…I zostanie tylko pustynia”: Osobowy wykaz ofiar konfliktu polsko-ukraińskiego 1939-1948. Gmina Cieszanów, powiat Lubaczów, Rzeszów 2011.

75 R. Wnuk, Wierzchowiny i Huta, „Polska 1944/45-1989. Studia i Materiały” 1999, t. 4; T. Bereza, Tragiczne mikrohistorie: Wiązownica, 17 kwietnia 1945 roku [w:] Akcja „Wisła”, red. J. Pisuliński, Warszawa 2003; J. Pisuliński, Tragiczne mikrohistorie: Zawadka Morochowska, ibidem Z. Konieczny, Był taki czas. U źródeł akcji odwetowej w Pawłokomie, E. Misiło, Pawłokoma 2 III 1945 roku, Warszawa 2006; M. Zajączkowski, Spór o Wierzchowiny. Działalność oddziałów Akcji Specjalnej (Pogotowia Akcji Specjalnej) NSZ w powiatach Chełm, Hrubieszów, Krasnystaw i Lubartów na tle konfliktu polsko-ukraińskiego (sierpień 1944 r. – czerwiec 1945 r.), „Pamięć i Sprawiedliwość” 2006, nr 1(9); A. Brożyniak, Kontrowersje wokół napadu sotni „Burłaki” na milicjantów w Sólczy (28 czerwca 1946 r.), „Przegląd Archiwalny IPN” 2008, nr 1; A. Brożyniak, P. Fornal, Opanowanie Dynowa przez UPA 16 listopada 1946 roku. Dokumenty polskie i ukraińskie, „Pamięć i Sprawiedliwość” 2008, nr 1 (12); A. Brożyniak, M. Gliwa, Terka-Wołkowyja. Mikrohistoria krwawego konfliktu polsko-ukraińskiego, Bieszczady w Polsce Ludowej 1944-1989, pod red. J. Izdebskiego, K. Kaczmarskiego, K. Krzysztofińskiego, Rzeszów 2009; T. Róg, Atak UPA na Cieszanów w dniu 5 maja 1944 roku, „Cieszanowskie Zeszyty Regionalne” 2009, z. 2; T. Bereza, Wokół Piskorowic. Przyczynek do konfliktu polsko-ukraińskiego na Zasaniu w latach 1939-1945, Rzeszów 2013; B. Huk, Ukraina: polskie jądro ciemności, Przemyśl 2013 [o zbrodni w Terce]; T. Róg, Rudka: dzieje wsi i jej zagłada, Rzeszów-Cieszanów 2014.

76 Серед цих винятків, крім згаданої статті Маріуша Зайончковського: R. Wnuk, Stosunek polskiego podziemia niepodległościowego i legalnej opozycji do mniejszości ukraińskiej w latach 1944-947 [w:] Akcja „Wisła”, pod red. J. Pisulińskiego…; idem, Lubelski Okręg AK 1944-1947, Warszawa 2000; J. Pisuliński, Konflikt polsko-ukraiński w powiecie przemyskim zimą i wiosną 1945 roku i udział w nim grupy Romana Kisiela „Sępa”, „Pamięć i Sprawiedliwość” 2005, nr 2 (8); P. Fornal, Konspiracja akowska i poakowska w powiecie brzozowskim (1939-1949). Geneza, struktura, działalność i likwidacja, Rzeszów 2010.

77 M. Jasiak, Wojsko polskie a problem ukraiński w latach 1945-1948 [w:] Akcja „Wisła” na tle…; S. Chojnecki, Zwalczanie podziemia ukraińskiego przez jednostki wojska polskiego do marca 1946 roku [w:] Działania militarne w Polsce południowo-wschodniej, red. W. Wróblewski, Warszawa 2000; M. Jasiak, Działania jednostek WP przeciwko podziemiu ukraińskiemu w okresie od wiosny 1947 do wiosny 1948 roku, ibidem; R. Ziętek, Zwalczanie ukraińskiego podziemia OUN-UPA na Podlasiu przez grupy operacyjne 49 pp w okresie sierpień-listopad 1946 r., „Rocznik Chełmski” 2000, t. 6; idem, Działalność grupy operacyjnej „Hrubieszów” na terenie powiatu hrubieszowskiego i tomaszowskiego po zakończeniu akcji „Wisła”, „Rocznik Humanistyczny” 2002, t. 9; A. Zapałowski, Zarys działań Ludowego Wojska Polskiego na terenie powiatu przemyskiego w latach 1944-1948, „Kresy Południowo-Wschodnie” 2005/2006, z. 1.

78 E. Sowa-Czajka, Ukraińcy przed Wojskowym Sądem Rejonowym w Lublinie w roku 1996 [w:] Другий міжнародний конгрес україністів, Львів 1994; J. Pisuliński, Wojewódzki Urząd Bezpieczeństwa Publicznego w Rzeszowie wobec społeczności ukraińskiej 1944-1956 [w:] Służby bezpieczeństwa Polski i Czechosłowacji wobec Ukraińców (1945-1989). Z warsztatów badawczych, pod red. G. Motyki, Warszawa 2005; R. Witalec, Działania organów UB wobec członków OUN-UPA na terenie Rzeszowszczyzny w latach 1944-1947 [w:] Polska-Europa-świat XX wieku, pod red. W. Wierzbieńca, Rzeszów 2005.

79 J. Wrona, Stosunki polsko-radzieckie w latach 1944-1945 i ich ukraińskie aspekty [w:] Pogranicze. Studia…; J. Kurcoń, Problem ukraiński w działalności starostwa przemyskiego w latach 1944-1945, „Rocznik Historyczno-Archiwalny” 2001, t. XV; G. Motyka, Czechosłowacja a konflikt polsko-ukraiński 1945-1947 [w:] Ukraińcy w najnowszej historii…; idem, Wojska NKWD/MWD/MGB wobec ukraińskiego podziemia w Polsce w latach 1944-1947 [w:] Między ideologią a socjotechniką… B. Halczak, „Wojna bieszczadzka” (1945-1947) w dokumentach czechosłowackich służb specjalnych, „Litopys” 2013, nr 1(3).

80 За винятком: A. Brożyniak, A. Zapałowski, Zarys działalności posterunku milicji obywatelskiej w Krzywczy 1944-1947, „Przemyskie Zapiski Historyczne” , R. XVIII 2010-2011.

81 J. Pisuliński, Stosunki polsko-ukraińskie w powiecie przemyskim w latach 1944-1947 [w:] Powiat przemyski w latach 1944-1947, pod red. K. Kaczmarskiego i M. Krzysztofińskiego, Przemyśl-Rzeszów 2006; idem, Konflikt polsko-ukraiński w powiecie leskim w latach 1944-1947 [w:] Pamiętając o przeszłości - myślimy o przyszłości, red. A. Szczerbicki, M. Andruch, A. Lupa, M. Kijowska, Ustrzyki Górne 2006; T. Bereza, Konflikt polsko-ukraiński na terenie powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego (1944-1947). Próba analizy porównawczej [w:] Polska-Ukraina: Wspólna przyszłość, Cieszanów 2007; J. Wysocki, Ukraińcy na Lubelszczyźnie 1944-1989, Lublin 2011.

82 K. Pudło, Dzieje Łemków po drugiej wojnie światowej (zarys problematyki) [w:] Łemkowie w historii i kulturze Karpat, pod red. J. Czajkowskiego, t. 1, Rzeszów 1992.

83 A. Meissner, Szkolnictwo ukraińskie w Polsce południowo-wschodniej w latach 1944–1945 [w:] Polska i Ukraina po II wojnie światowej, red. W. Bonusiak, Rzeszów 1998; M. Łewyćka, Losy zabytków kultury ukraińskiej w Przemyślu (1944-1946), „Nowa Ukraina” 2007, nr 1-2; G. Pawlikowski, Szkolnictwo ukraińskie i utrakwistyczne w powiecie jarosławskim (1944-1945), „Limes: studia i materiały z dziejów Europy Środkowo-Wschodniej” 2010, nr 2; idem, Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim (1944-1946), „Państwo i Społeczeństwo” 2009, nr 1.

84 Крім згаданих вище текстів про ААЛ, див. Z. Wojewoda, Zarys historii Kościoła greckokatolickiego w Polsce w latach 1944-1989, Kraków 1994; K. Urban, Kościół prawosławny w Polsce 1945-1970, Kraków 1996; S. Stępień, Kościół greckokatolicki w Polsce po II wojnie światowej i w czasach współczesnych [w:] Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa, t. IV, Przemyśl 1999; M. Ryńca, Administracja Apostolska Łemkowszczyzny w latach 1945-1947, Kraków 2001; D. Iwaneczko, Wysiedlenia Ukraińców a Kościół greckokatolicki w Polsce (1944-1947) [w:] Akcja „Wisła”…, Warszawa 2003; G. Kuprianowicz, Akcja „Wisła” a Kościół prawosławny, ibidem; R. Drozd, Życie religijne ludności ukraińskiej w Polsce w latach 1944-1956, „Przegląd Zachodniopomorski” 2004, z. 1; G. Pawlikowski, Kościół prawosławny w województwie lubelskim (1944-1947), „Studia Sandomierskie” 2010, nr 17; idem, Polityka władz wobec Kościoła prawosławnego w województwie lubelskim (kwiecień-wrzesień 1947 r.), „Wschodni Rocznik Humanistyczny” 2010/2011, nr 7; I. Hałagida, Między Moskwą, Warszawą i Watykanem. Dzieje Kościoła greckokatolickiego w Polsce w latach 1944-1970, Warszawa 2013.

85 G. Motyka, O niektórych problemach badania konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1943-1947, „Kultura i Społeczeństwo” 1993, nr 4; W. Mędrzecki, Polskie relacje pamiętnikarskie i wspomnieniowe jako źródło do badania stosunków polsko-ukraińskich w okresie II wojny światowej, „Przegląd Wschodni” 1997, nr 1.

86 G. Motyka, Postawy wobec konfliktu polsko-ukraińskiego w latach 1939-1953 w zależności od przynależności państwowej, etnicznej i religijnej [w:] Tygiel narodów, pod red. K. Jasiewicza, Warszawa-Londyn 2002; R. Drozd, Ukraińcy w Polsce 1944-1947 - losy, postawy, nastroje [w:] Akcja „Wisła”…, Warszawa 2003; J. Pisuliński, Pomiędzy komunistyczną władzą a Ukraińską Powstańczą Armią. Ludność Polska z terenów objętych konfliktem polsko-ukraińskim: losy, postawy nastroje, ibidem; K. Miroszewski, Losy ludności ukraińskiej n ziemiach polskich w latach 1944-1949, „Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Bankowej w Poznaniu Wydziału Zamiejscowego w Chorzowie” 2006, nr 7.

87 R. Torzecki, Kontakty polsko-ukraińskie na tle problemu ukraińskiego w polityce polskiego rządu emigracyjnego i podziemia, „Dzieje Najnowsze” 1991, z. 1-2; J. Kopiński, Relacje WiN-UPA w Inspektoracie WiN Biała Podlaska w latach 1945-1947, „Zeszyty Historyczne WiN” 1996, nr 9; G. Motyka, R. Wnuk, „Pany” i „rezuny”: Współpraca AK-WiN i UPA w latach 1945-1947, Warszawa 1997; T. Biedroń, Kontakty Obszaru Południowego NIE, DSZ, WiN-u z UPA (1945-1946) [w:] Dzieje Podkarpacia, t. III, red. J. Gancarski, Krosno 1999; C. Partacz, Próby porozumienia polsko-ukraińskiego w latach II wojny światowej [w:] Polska-Ukraina: trudne…, t. 6, Warszawa 2000; G. Motyka, Próby porozumienia polsko-ukraińskiego na emigracji 1945-1950 [w:] Україна і Польща – стратегічне партнерство на зламі тисячолітть, ч.1, Київ 2001; Kresowa księga sprawiedliwych. O Ukraińcach ratujących Polaków poddanych eksterminacji przez OUN i UPA, oprac. R. Niedzielko, Warszawa 2007; K. Krajewski, Polskie, ukraińskie, białoruskie i litewskie podziemie niepodległościowe na terenie Zachodniej Białorusi [w:] Polskie podziemie niepodległościowe na tle konspiracji antykomunistycznych w Europie Środkowo-Wschodniej w latach 1944-1956, red. S. Poleszak, Warszawa-Lublin 2008; Tarka, Kijów-Warszawa wspólna sprawa? Rozmowy polsko-ukraińskie na emigracji w pierwszych latach po II wojnie światowej [w:] Podzielone narody…; M. Zajączkowski, Drogi do porozumienia między polskim i ukraińskim podziemiem niepodległościowym w latach 1945-1947 [w:] Od zniewolenia do wolności. Studia historyczne, red. A.F. Baran, Warszawa-Białystok 2009; J. Pisuliński, Polacy pomagający Ukraińcom na ziemiach dzisiejszej Polski w latach 1945-1947, „Pamięć i Sprawiedliwość” 2010, nr 1 (15); J.J. Bruski, W kręgu spraw prometejskich i ukraińskich. Jerzy Giedroyc w Rumunii 1939-1941 [w:] Giedroyc a Ukraina, pod red. M. Semczyszyn, M. Zajączkowskiego, Warszawa-Lublin-Szczecin 2014.

88 G. Motyka, Problematyka stosunków…, s. 168-169.

89 R. Wnuk, Stosunki polsko-ukraińskie…., s. 405-406.

90 Див. G. Motyka, Konflikt polsko-ukraiński…, s. 222-226.

91 Однак варто зазначити, що водночас, мабуть, найбільш визнана авторка цієї течії Ева Сємашко писала нещодавно про передгеноцидну фазу, що тривала на Волині до 1943 р., що наводить на думку, що на той момент ще не було геноциду: E. Siemaszko, op. cit., s. 94.

92 R. Wnuk, Stosunki polsko-ukraińskie…, s. 411-412.

93 Пор. Z. Konieczny, Polacy i Ukraińcy…, s. 253; G. Motyka, Od rzezi wołyńskiej…, s. 448.

94 Пор. R. Wnuk, stosunki polsko-ukraińskie…, s. 406-408.

95 Ibidem, s. 410-413. Напр. Z. Palski, Czy konieczna była akcja „Wisła”, „Kresy Południowo-Wschodnie” 2004, z. 1; idem, Akcja „Wisła” – dwa spojrzenia, „Przegląd Historyczno-Wojskowy” 2007, nr 2; G. Motyka, Zamiast zakończenia: Czy akcja „Wisła” była konieczna? Przymusowe wysiedlenia a likwidacja OUN-UPA [w:] W kręgu… .

Офіційний веб-сайт УІНП

ПРО ІНСТИТУТ

Положення про УІНП

Структура апарату

Нормативно-правові акти

Державні закупівлі

Звіт за 2016 рік

Звіт за 2017 рік

Звіт за 2018 рік

Звіт щодо запитів на публічну інформацію у 2018 році

Запобігання проявам корупції

Вакансії

Контакти

НАШІ ПРОЕКТИ

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР

НАШІ ПУБЛІКАЦІЇ

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ФОРУМ ІСТОРИКІВ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Польсько-українські відносини 1939–1947 рр. у польській історіографії – огляд досліджень