12 серпня 2015 року у Житомирі помер Шевчук Анатолій Олександрович - письменник-шістдесятник, політв’язень 1966–1971 рр. Він автор книжок «Вертеп добра і зла», «Чорний човен неволі», «Таємниця Федора Шведа», «Барви далеких літ».

 

Народився Анатолій 6 лютого 1937 року в Житомирі в сім’ї робітника. Старший брат письменника Валерія Шевчука.

 

Після середньої школи закінчив технічне училище за фахом будівельного майстра, але працювати за фахом не міг через хворобу — ваду серця. Через неї був комісований з армії. Влаштувався на роботу в Житомирську обласну друкарню і став найкращим в області лінотипістом. З юності болісно переживав утиски української мови та культури з боку влади. Завжди був прихильником незалежності.

 

З 1960 р. Анатолій Шевчук публікував у республіканській та обласній пресі новели та оповідання. 1962 його творчість обговорювалася в комісії роботи з молодими авторами Спілки письменників України. Підготував для видавництва "Радянський письменник" збірку новел. Євген Сверстюк так відгукувався про творчість Шевчука в журналі "Зміна" № 12 за 1962: "Особливо приємно відзначити, що твори Шевчука виділяються серед творів багатьох професіоналів культурою форми, психологічною витонченістю і чистотою естетичного звучання".

 

1964 р. А. Шевчук домовився зі львівським мистецтвознавцем Богданом Горинем про друкування самвидаву. Працюючи в друкарні, Шевчук потай виготовляв лінотипний набір текстів, які Б. Горинь відвозив до Львова. А друкувався текст у майстерні одного львівського художника-графіка. 26 серпня 1965 Б. Горинь був заарештований, але набір у Львові не знайшли. Шевчук залишився поза підозрою. Однак набір статті "З приводу процесу над Погружальським" (щодо підпалу Публічної бібліотеки в Києві 24.05.1964) Шевчук закопав на березі річки. На нього випадково натрапили підлітки і віднесли... в КГБ. 23 травня 1966 р. Шевчук був заарештований. На слідстві сказав, що машинопис статті знайшов у бібліотечній книжці, а набрав текст, щоб зробити брошуру, оскільки як книголюб колекціонує всілякі матеріали про бібліотеки. Цієї "легенди" Шевчук дотримувався до кінця. А коли стали виявляти його зв’язки зі Львовом – перестав відповідати на запитання.

 

У жовтні 1966 А. Шевчук засуджений за ч. 1 ст. 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда» до 5 р. ув’язнення. Карався в таборах суворого режиму Дубравлагу (Мордовія). У таборах входив до української громади, яка складалася з повстанців та молодих дисидентів. Передавав листи з описом життя в таборі про постійні приниження і знущання над в’язнями. Один такий лист із табору № 17, а також троє оповідань і уривки з листів братові Валерію Шевчуку, письменникові, В. Чорновіл опублікував у збірнику "Лихо з розуму" (1967). Неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора (ШІЗО).

 

Після звільнення в 1971 р. Шевчук півроку перебував під адміністративним наглядом як такий, що "не став на шлях виправлення". Фактично нагляд тривав аж до проголошення незалежности.

 

Видав книжки «Вертеп добра і зла» (1991); «Чорний човен неволі» (1999); «Таємниця Федора Шведа» (2006); «Барви далеких літ» (2007); листування з братом Валерієм «Розмова з ворожим підслухом»; мав публікації у колективних збірниках, у пресі.

 

Лауреат премії ім. Івана Огієнка 2006 року. Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня.

 

Ірина Рапп, Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група.

 

Поріділе середовище колишніх політв’язнів глибоко сумує за побратимом і висловлює співчуття братові його Валерію та всім рідним і друзям покійного.

 

Колектив Українського інституту національної пам’яті зі скорботою проводжає в останній шлях одного з тих, хто боровся за нашу Незалежність у часи радянського тоталітаризму і висловлює співчуття рідним і друзям покійного. Ми не маємо права забувати, кому завдячуємо тим, що зараз живемо у власній державі.

 

Бібліоґрафія:

 

І.

 

З листів до брата (Явас, 1967) // Лихо з розуму. — 1967. — С. 286-289;

 

Вертеп добра і зла: Оповідання. Новели. — Ж.: Вісник, 1991, — 128 с.;

 

Тризна по-домашньому // Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа / Упоряд., передм., літ. ред. В. Даниленка. – К.: Генеза, 1997. – С. 86-96;

 

Чорний човен неволі. Оповідання, повість. Бібліотека журналу “Авжеж!”, ч. 23. – Житомир, 1999. – 96 с.;

 

Таємниця Федора Шведа: Оповідання. — К.: Вид-во «Неопалима купина», 2006. — 56 с.;

 

Барви далеких літ: Оповідання. — Ж.: Видавець М. П. Пасічник, 2007. — 60 с.

 

Анатолій та Валерій Шевчуки. Розмова з ворожим підслухом: Листи з концтабору і в концтабір 1966–1971 років із дотичними матеріалами. – Харківська правозахисна група; Права людини. – Харків, 2007. – 720 с.

 

Товаришу мій… // Лицар нескореного духу. Спогади про Євгена Концевича. – Житомир: ФОП «Євенюк О. О.». – С. 303-308.

 

ІІ.

 

Лихо з розуму (портрети двадцяти «злочинців»). Збірник матеріалів уклав В’ячеслав Чорновіл. 1967 bu P. I.V.F.3, ruedu-Sabot, Paris;

 

Чорновіл В. Лихо з розуму. – Львів: Меморіал, 1991. — C. 275-293;

 

Божко С. Легенди Житомирського пустельника // Робітнича газ. — 1992. — 17 листопада;

 

Один з двадцяти: Розмова В. Титова з Шевчуком // Наука і культ. Україна: Щорічник. — 1993. — Вип. 26/27. — С. 331-336;

 

Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років.— К.: Либідь, 1995. — С. 58;

 

Орел М. «Світ ловив мене, але не спіймав» // Україна молода. — 1997. — 3 вересня;

 

Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Вид-во ім. О. Теліги.— 1998.— С. 165, 170;

 

Архів Харківської правозахисної групи: Інтерв’ю з А. Шевчуком, узяте В. Баумером 1999 р.;

 

Концевич Є. Житомирський першодрукар самвидаву // Концевич Є. Тутешня кава. — Ж., 2000. – С. 96–100;

 

Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Харківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 87, 89-91;

 

Василенко Олексій. Вручення премії імені Івана Огієнка // Слово Просвіти, ч. 17 (342). – 2006. – 27 квітня. –– С. 5–6;

 

Горинь Богдан. Не тільки про себе: Роман-колаж: У 3 кн. – Книга друга (1965–1985). – К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2008. – 648 с. (А. Шевчук: 23, 181-183, 185-187, 190-191, 195-197, 199, 201, 218, 249, 295, 345;

 

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина 2. – 517–1020 с.; Частина 3. – 2011. – 1021 – 1380 с. (А. Шевчук: с. 835-836): http://archive.khpg.org/index.php?id=1114001867;

 

Концевич Євген. З виступу про сумний «ювілей» Анатолія Шевчука // Є. Концевич. Клекіт глухоти. Зібране. – Житомир. «Рута», 2010. – С. 303-304;

 

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – 804 с., 56 іл. А. Шевчук: С. 720-721); 2-ге вид., 2012. – 896 с. + 64 іл. (А. Шевчук: С. 810-812).