23 лютого о відбувся "круглий стіл", присвячений Дню пам`яті жертв депортації чеченців та інгушів в  СРСР у 1944 році. Говорили, зокрема, і про примусове виселення кримських татар.

Депортацію кримських татар намагалися виправдати міфом про масовий колабораціонізм представників народу під час нацистської окупації.

Реальна причина депортація кримських татар була іншою, розповів під час зустрічі історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Громенко.

“Як народи Кавказу, так і народи Криму постраждали внаслідок імперських амбіцій Радянського Союзу, який готувався до війни з Туреччиною і просто зачищав свої тили на Північному Кавказі від тих народів, які були традиційно ворожими до Російської імперії, Радянського Союзу і могли підтримати Туреччину. Те саме трапилося і з народами Криму”, - підкреслив він.

Війна проти південного сусіда планувалася в Москві ще наприкінці 1930-х років, стверджує Громенко. Мета у комуністичних лідерів була тією самою, що й у російських царів - контроль над протокою, що зв'язує Чорне і Середземне моря. Громенко виділив 10 народів на території Радянського Союзу, яких відносить до умовної категорії «покараних». Їх представників депортували з місць проживання всіх без винятку, на відміну, наприклад, від поляків чи німців, яких також висилали в період сталінських репресій з традиційних місць проживання. Чеченці, інгуші, балкарці, карачаївці повернулися в рідні місця в 1950-і роки, кримські татари - на тридцять років пізніше.

Повний запис - за посиланням.