Про це повідомив 24 листопада Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович під час прес-конференції «Від політичного до юридичного засудження комунізму».

Володимир В’ятрович  впевнений: «Коли ми говоримо про засудження комуністичного тоталітарного режиму, треба говорити про це засудження на міжнародному рівні, тому що сам комунізм як такий був явищем міжнародного характеру. І в цьому процесі зроблено вже деякі важливі кроки в політичній площині. Нагадаю про резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи 2006 року «Необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів».

«Очевидно, що коли ми говоримо про юридичний рівень засудження злочинів комунізму, то так само вкрай важливе єднання зусиль на міжнародному рівні. Власне цим намагається займатися Європейська платформа пам’яті та сумління», – зазначив Володимир В’ятрович. Він додав: «І одним з важливих проектів, яким займається Європейська платформа пам’яті та сумління, є не тільки поширення інформації про злочини комунізму, але й підготовка матеріалів для можливого юридичного вирішення цього питання».

Детальніше про цей напрямок роботи розповів Президент Європейської платформи пам’яті та сумління Горан Ліндблад. А саме: про проект Justice 2.0, який було започатковано майже два роки тому: «Ідея цього проекту полягає в тому, щоб використовуючи вже існуючу законодавчу базу, притягти винних у злочинах тоталітарного режиму до юридичної відповідальності. Оскільки більшість злочинів, скоєних комуністичними режимами, є злочинами проти людства, і для них немає строку давності».

«Одна з причин, чому ми це робимо – це жертви злочинів. Друга – це покарання винних. Хоча, звичайно, ми не можемо засудити всіх. Але важливо, що якщо ми засудимо хоча  б кількох, це пошле дуже важливий сигнал суспільству. Так само, коли ми привертаємо увагу суспільства до подібних справ, нам стає набагато легше говорити про інші злочини комуністичних режимів – наприклад, про Голодомор»,  - сказав Горан Ліндблад.

«Я поділяю точку зору щодо доцільності створення міжнародного трибуналу для покарання злочинів, які чинили комуністичні режими в Європі. Але тут виникає дуже багато практичних питань та проблем», – зауважив український правознавець-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України Володимир Василенко.

«Необхідно укласти міжнародну угоду між зацікавленими країнами. І в цій міжнародній угоді передбачити всі параметри функціонування міжнародної судової установи, яка б була відповідальна за притягнення до відповідальності осіб, які були виконавцями і організаторами злочинів», – підкреслив пан Володимир.

Юрист Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко погодився, що створення такого міжнародного суду є не просто важливим, а необхідним як мінімум з двох причин: «Першою причиною є те, що непокаране зло має тенденцію не тільки відроджуватися в майбутньому, але й зростати. Тобто якщо людина вчиняє злочин, якщо вона не несе за цей злочин ніякого покарання, то це створює дуже небезпечний прецедент, що аналогічний злочин може бути повторений в майбутньому. Другою важливою причиною є те, що ті особи, які безпосередньо постраждали або близькі яких постраждали від комуністичного та інших тоталітарних режимів, мають право на справедливість».