...програма дводенного візиту Дуди була так насичена іншими питаннями, що проговорювання історичної тематики зайняло буквально кілька хвилин.

І це вже свідчить про градацію пріоритетів, на які погодилася польська сторона: передусім – безпека на східних кордонах України, опір російській агресії, допомога Варшави Києву в проведенні проєвропейських реформ, економічна співпраця в нових умовах, а вже потім – обговорення дражливих моментів спільного минулого.

«Історія добре навчила, що коли сваряться українці й поляки, виграє хтось третій. Ми впевнені, що не допустимо цього. Наш підхід буде дуже відповідальний», – саме ця заява Петра Порошенка задала тон початку «перезавантаження» взаємин.

При цьому дві сторони зовсім не відмовляються від діалогу на історичні теми. Навіть навпаки. Порошенко у заяві для ЗМІ за підсумками переговорів наголосив, що українська сторона готова до «відвертого і конструктивного діалогу з питань сторінок нашої спільної історії». «Ми домовилися, що в рамках консультативного комітету цей діалог буде відбуватися. В цьому зв’язку ми вітаємо активізацію співпраці між українським та польським інститутами національної пам’яті», – сказав президент України.

Фактично ідеться про перезапуск консультативного комітету президентів України та Польщі як спільного дорадчого органу. Серед його функцій буде й історична – але, знов-таки, не на першому плані, а лише «одна із». «Пріоритетами будуть питання економіки, культури, довіри між народами», - Порошенко ще раз наголосив на послідовності.

«Майбутнє добрих стосунків України і Польщі повинне спиратися також на історичну правду. Навіть якщо ця правда є болісною, потрібно з неї виходити для подолання стереотипів, які не повинні існувати в стосунках між народами, - сказав на підсумковій прес-конференції Анджей Дуда, водночас додавши: - Кривди, які існували в історії ХХ століття, не повинні кидати тінь на наші взаємовідносини».

Можна було б припустити, що історичну проблематику Дуда гостріше артикулював на інших заходах у рамках свого візиту. Далебі. За даними «Z», йдеться про послідовне обстоювання на офіційному рівні підходу, який цілком влаштовує й українську сторону. Зокрема, і на польській території – у великій залі посольства РП на Ярославовому Валу, де відбувалася зустріч Анджея Дуди зі студентами провідних київських університетів, - президент Польщі так само був дипломатичним і говорив про історичні моменти хіба в третю чергу. Відповідаючи на пряме запитання одного з юнаків про «історію, яка отруює двосторонні відносини», Дуда вкотре згадав класичну фразу Пілсудського: «Без вільної України не буде незалежної Польщі», послався на досвід польсько-німецького примирення і зазначив, що підставою для цього примирення має бути говоріння правди.

Інститути національної пам’яті як чинник великої політики

Як уже неодноразово зазначала українська сторона, говорити правду (і визначати, в чому вона полягає) можуть передусім історики обох країн, а не політики, громадські чи релігійні діячі. Можливо, ми можемо говорити про вияв згоди офіційної Польщі з таким підходом Києва.

«Зараз і з українського, і з польського боку є усвідомлення, наскільки ми потрібні одне одному. Ми стоїмо перед дуже серйозними глобальними викликами, і в цій ситуації дуже важливо не втрачати взаємної довіри. Мабуть, якраз через це під час візиту Анджея Дуди не прозвучало якихось голосних заяв на історичні теми. Про ці проблеми намагаються говорити тихо, аби не втрачати довіру одне до одного, а відновлювати її», - сказав у коментарі «Z» заступник голови Українського інституту національної пам’яті Олександр Зінченко.

Саме УІНП після семирічної паузи заново запустив діалог професійних істориків України та Польщі. Перша зустріч під офіційною вивіскою «Українсько-польський форум істориків» відбулася нещодавно в Києві, надалі планується проводити такі зустрічі двічі на рік. Наступний форум пройде у березні в Польщі, а в Україні – в жовтні 2016 року.

Це сам по собі був дуже позитивний сигнал. А тепер є підстави робити висновок, що поновлення діалогу істориків, ініційоване УІНП, не лише корелюється з міждержавною політикою та взаєминами на рівні президентів, а й має прямий вплив на політику.

«Ясна річ, що якщо у складі делегації президента Польщі приїздить керівник Польського інституту національної пам’яті Лукаш Камінський, це значить, що під час підготовки візиту вони комунікували, коментує Олександр Зінченко. – Напевно, що ці процеси, які ми запустили, є важливими, і вони впливають на порядок денний взаємин двох президентів. З нашого боку, Український інститут національної пам’яті теж готував службові матеріали для президента України щодо стану українсько-польських справ, пов’язаних з історичним діалогом. Тобто я сподіваюся, що тут також ми впливаємо на ці речі».

Уміти йти на компроміс

Звісно, було б наївним думати, що у взаєминах Києва й Варшави настало повне порозуміння й надалі дражливі питання не спливатимуть в інформаційному полі. Ні, хоча б тому, що і в Польщі, і тим більше в Україні досить високий рівень націоналістичних настроїв, багато радикальних політиків і коментаторів, які живляться енергетикою середини ХХ століття і не зважають на дипломатичний етикет. Фахівці визнають: клубок протиріч потрібно буде розмотувати дуже довго, відмовляючись від упередженості та відкриваючи маловідомі досі сторінки історії. Але важливо і надалі робити це ретельно та без зайвого галасу. А до того шуму, який volens nolens виникає у ЗМІ, ставитися як до неминучих проявів спільної небайдужості, але – не як до визначальних чинників, що можуть деструктивно вплинути на стратегічне партнерство України та Польщі.

Зі статті Дмитра Лиховія "ОУН-УПА за дужками українсько-польських стосунків". Матеріал повністю читайте на zbruc.eu.