Після похорону Симона Петлюри в травні 1926 року, в Парижі відбулась нарада діячів Української Народної Республіки. У ній взяли участь представники українських громад Франції, Польщі, Чехословаччини та Румунії. Ухвалили рішення про створення Міжорганізаційного комітету для вшанування пам'яті Симона Петлюри.

Це не залишилося непоміченим радянською закордонною розвідкою, яка 27 серпня 1926-го повідомляла: "17 июля состоялось собрание представителей украинских организаций, на котором Шульгин сделал доклад о своей поездке в Париж. Из его доклада отмечаем наиболее интересные места: в Париже существует полная уверенность, что Петлюру убил агент большевиков. Суд над ним превратится в суд над целой украинской нацией, обвиненной в погромах. Необходимо подготовиться к этому. Сорганизовать специальную комиссию, которая бы уже занялась составлением оправдательного материала. Решено обложить каждого эмигранта в 5 крон ежемесячно для необходимых средств, а каждая организация должна отчислить 5 процентов своего дохода. В Париже усиленно подыскивают адвоката, который бы выступал на процессе со стороны украинцев". Незабаром Міжорганізаційний комітет на чолі з дипломатом Олександром Шульгіним постав у Празі, до його складу увійшли 103 українські організації.

Невдовзі постали товариства з вшанування пам'яті і допомоги родині Симона Петлюри. Радянська закордонна розвідка ретельно відстежувала їхню діяльність.

"На Украине организован нелегально Комитет увековечения памяти Петлюры, который производит сбор денег на процесс в Париже. Деньги через Германию идут в Париж, в Главный комитет, в распоряжение генерала О. Удовиченко. Местонахождение Комитета установить не удалось", - йдеться в одному з донесень радянської закордонної розвідки, від 7 грудня 1926 року.

"В Тарнополе организовалось Товарищество "Имени Симона Петлюры, - повідомлялось в іншому чекістському донесенні, за 28 грудня 1926-го. – Центральное правление Товарищества находится в Варшаве. В повитах организовываются ячейки указанного общества. Тарнопольское отделение назначило на 15/XII съезд в гор. Тарнополе в связи с тем, что польские власти съезд не разрешили, таковой отложили на январь месяц".

Олександр Шульгин - перший міністр закордонних справ України (в центрі). Джерело: UATV

Чекістів цікавило те, як уенерівці ведуть підготовку до судового процесу над вбивцею Симона Петлюри – Самуїлом Шварцбардом. Кого планують залучити як свідків, зміст документів-доказів, які їм вдалося зібрати. Які настрої панують серед української еміграції. Між радянськими спецслужбами й українською контррозвідкою розпочалася справжня війна за матеріали, які б могли мати значення під час судового процесу над Шварцбардом.

В листопаді 1926 року радянські розвідники повідомляли: "Чеботарев служит фактически связующим звеном между Парижскими и Варшавскими украинскими терористами. По точно проверенным сведениям – месяц назад Чеботарев организовал террористическую группу, которая ставила себе целью захватить материалы о петлюровских погромах, пересланных венским полпредством парижскому. В это дело должен быть был втянут наш курьер, но дело это не удалось, так как надежды на курьера не оправдались".

Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919. Джерело: Віртуальний музей Української революції

"Полковник Чеботарев выслал в Камянец-Подольск двух бывших чиновников военного ведомства за доставлением ему некоторых документов из архива, находящегося там в "надежных руках", - відзначається в одному з наступних донесень радянської розвідки. - Эти документы, касающиеся распоряжений Петлюры против еврейских погромов, необходимых для процесса в Париже. Что в Каменце спрятана часть документов В.-М. и Канцелярии Петлюры – это факт, но где именно выяснить не удалось, так как и лиц, отправленных туда".

До одного з донесень радянської розвідки додавалася анкета, яка була підготовлена Міжорганізаційним комітетом спеціально для судового процесу над Шварцбардом і поширювалася серед української еміграції.

Головний отаман військ УНР Симон Петлюра приймає рапорт командира почесної сотні юнацької школи, 1920 рік, Кам'янець-Подільський. Джерело: k-p.net.ua

"Анкета имеет своей целью собирать сведения о том, что погромы совершались на Украине самими большевиками и провоцировались самими евреями, чтобы скомпрометировать национальную политику Петлюры", - трактували її призначення чекісти.

Насправді, метою цієї анкети було загалом зібрати інформацію про єврейські погроми в Україні. Вона містила низку запитань про погроми: "Чи був свідком, або що чув про єврейські погроми? Де саме були погроми і коли, хто їх організовував, з якого приводу виникали погроми? Чи погроми відбувалися до заняття місцевості армією УНР, чи робилися в тилу уряду УНР? Чи було кого з військових чинників армії УНР покарано за погроми або грабунки, за що саме, де і коли?"

Дії радянських спецслужб були доволі ефективними. Ті в подробицях були обізнані зі змістом документів, зібраними уенерівцями для процесу над Шварцардом. В окремих випадках могли скопіювати або ж знищити їх. Вони знали, якими аргументами адвокати родини Петлюри оперуватимуть в суді. Це в свою чергу дозволяло наперед готувати контраргументи і маніпуляції. Беззаперечним майстром інформкампаній був адвокат Шварцарда Анрі Торрес.

Всі зібрані уенерівцями документи чекісти поділяли на три групи: протоколи єврейських общин, подані Міністром у єврейських справах в Міністерство внутрішніх справ і юстиції УНР; законодавчі акти часів УНР щодо єврейського населення в Україні; матеріали адміністрацій та судів, котрі розглядали "погромні справи" і судили винуватців. Чекістські донесення свідчать про їхні наміри знищити частину документів, які могли пролити світло на єврейські погроми. Зокрема, в одному з донесень вказується, що потрібно знищити матеріали про Проскурівський погром.

"Из документов этих неоходимо было уничтожить доставленные одним из судебных следователей по делу погрома в Проскурове материалы, - йшлося в ньому. – Там показания разных лиц и организаций, старающихся представить погром в Проскурове, как печальное, но все же неизбежное подавление бунта и провокации со стороны еврейского населения. Изьять этих материалов не удалось, но зато они были засунуты среди дел совершенно иного характера, почивающих в архиве".

Так само радянська розвідка вбачала "певні незручності" для радянської сторони в документах про погром в Китайгороді: "В этой группе в деле о погроме в Китайгороде есть копии документов - показания войта, гмины и крестьян, в форме протокола и милиционера в Китайгороде. Они утверждают, что еврейское население того же города без всякого повода первое обстреляло ночью квартиру украинского коменданта тем спровоцировало выступление украинцев. Копий этих взять не удалось, они подшиты и нумерованы. Но характер их искусственный и ничего не дающий по существу, ибо откуда же войт, гмины, находясь у себя дома, мог знать, что обстреляны именно евреями, чего он, впрочем не утверждает и сам".

Як аргумент на користь причетності Симона Петлюри до організації єврейських погромів чекісти планували використати записник українського старшини Середи - ймовірно підполковника Михайла Середи, який опинився в їхніх руках. В ньому йдеться про єврейський погром в Житомирі в січні 1919 року, до якого, буцімто, був причетний повстанський отаман Палієнко. Однак для процесу над Шварцбардом той не надавався, бо про Петлюру там навіть не згадувалося. А сам отаман Палієнко невдовзі після Житомирського погрому був заарештований українською владою.

Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.

Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом. Є інформація про зміст документів, зібраних уенерівцями для судового процесу. Це дозволило адвокатам Шварцбарда підготувати стратегію захисту і зібрати контраргументи, які б сіяли сумніви у достовірності української версії. На основі даних розвідки готували відверті маніпуляції думкою присяжних-французів, котрі були мало обізнані з перебігом подій недавньої історії України.

Автор: Ярослав Файзулін

Джерело: gazeta.ua