І російська історична наука, і засоби пропаганди видавали за незаперечну істину гасло «Севастополь – місто російської слави». Пов’язували це, насамперед, із подіями Кримської війни 1853–1856 років. Проте, по-перше, Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Черноморського флоту. По-друге, Російська Імперія цю війну програла. 

При огляді експозиції у музейному Севастопольському комплексі «Михайлівська батарея», підготовленої спільно Музеєм Шереметьєвих і Військово-морським музеєм України [1], значну частину якої становлять матеріали, присвячені подіям Кримської (Східної) війни 1853–1856 рр., я звернув увагу на один, здавалося б, звичайний і не дуже прикметний фотознімок, зроблений, ймовірно, 1904 р. На ньому зображені понад 40 сивих й бородатих ветеранів війни, колишніх матросів Чорноморського флоту, які були зібрані до урочистих заходів з нагоди 50-ї річниці оборони Севастополя.

Прізвища цих ветеранів наштовхнули на важливу думку. Досить ознайомитися із цим списком, щоб зрозуміти про що йдеться.

Підпис: Матроси-ветерани, захисники Севастополя (російською мовою): 1. Реков А.В., 2. Суббота К.Т., 3. Реков М.А., 4. Сарана Т.К., 5. Бульба М., 6. Кривой И.К., 7. Гринько С.Е., 8. Дядик Г.И., 9. Щербаковский И.Т., 10. Руденко П.П., 11. Евтушенко С.Ф., 12. Стукаль М.И., 13. Барабаш А.М., 14. Занудько В.И., 15. Павлюк С.С., 16. Свистун Е.В., 17. Терновский П.М., 18. Фершаль Г.Д., 19. Бороденко Г.М., 20. Черный С.С., 21. Клещ Г.А., 22. Лоик Е.М., 23. Клещ М.А., 24. Константинов А.А., 25. Усатый Ф.И., 26. Дорошенко П.А., 27. Гринько И., 28. Дудниченко П.А., 29. Чуприно С.Е., 30. Смоленский М.Д., 31. Лоик М.М., 32. Калина И.А., 33. Хилобоченко Ф.С., 34. Настобурка Г.Т., 35. Горобец Т.Ф., 36. Череп К.И., 37. Резник Г.М., 38. Смоленский С.Д., 39. Стояненко С.Д., 40. Одношевный Н.И., 41. Топаль Г.Л.

Лише троє з ветеранів мають однозначно російські прізвища, ще двоє-троє – прізвища, можливо, не-українського походження. Переважна ж більшість – не менше 35-ти чоловіків із 41-го, тобто 85-90% – мають саме українські прізвища. Тоді я і замислився, а наскільки вагомим був український чинник у війні 1853–1856 років Росії проти коаліції держав Константинопольського союзу?

Повний текст статті кандидата історичних наук Ростислава Пилявця читайте в розділі Крим у складі Російської імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)