Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.

Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом. Є інформація про зміст документів, зібраних уенерівцями для судового процесу. Це дозволило адвокатам Шварцбарда підготувати стратегію захисту і зібрати контраргументи, які б сіяли сумніви у достовірності української версії. На основі даних розвідки готували відверті маніпуляції думкою присяжних-французів, котрі були мало обізнані з перебігом подій недавньої історії України.

Одним із найважливіших з оприлюднених документів є доповідна записка голови ГПУ УСРР Всеволода Балицького на ім'я генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича "По справі вбивства Петлюри" за грудень 1926 року. В ній узагальнена вся наявна в чекістів інформація у справі вбивства Симона Петлюри – повідомлення в пресі, суспільні настрої, реакція українців і звинувачення в адресу радянських спецслужб. Записка містить інформацію про підготовка "терактів" проти радянських діячів, а також вплив на перебіг судового процесу і вирок Самуїлу Шварцбарду.

Голова Української народної республіки в екзилі Симон Петлюра жив у Парижі з жовтня 1924-го. Це була столиця європейської геополітики. Він взявся за пошуки підтримки серед лідерів провідних держав для України, більша частина якої була окупована більшовиками. Неофіційно зустрічається з впливовими французькими політиками і намагається об'єднати розпорошену українську еміграцію. Готує десятки статей про Україну для преси, передовсім журналу "Тризуб" - друкованого органу УНР в екзилі.

Лідер найвпливовішої течії українського визвольного руху був найбільш запеклим ворогом радянської влади. Відтак постійно перебував в полі зору радянських спецслужб. Вони стежили за ним раніше у Польщі, Франції та Румунії.

"Атаман Петлюра выезжал из Польши легально. Поездка эта была организована Пилсудским (маршал польського війська. – Gazeta.ua), который до сих пор является сторонником самостоятельной Украины во главе в атаманом Петлюрой, - відзначалося в донесенні співробітників всесоюзної закордонної розвідки із Праги 7 березня 1924 року. – Петлюра выехал из Польши с целью поискать для своей работы всесторонней поддержки в государствах, где сильно развито национальное движение и большая ненависть к большевикам. Он имеет в виду посетить: Венгрию, Италию, Швейцарию, Испанию и Чехию".

В іншому чекістському донесенні, від 22 травня 1924-го, йдеться про поїздку Петлюри до Чернівців, які тоді входили у складі Румунії: "Петлюра с Мироновичем были в Коломые и Черновицах, а теперь возвращаются в Будапешт. Петлюра ездил под фамилией С. Иванов. В Праге в воскресенье 25-го мая должно было состояться совещание с участием: Доценко, Шульгина, Славинского и Прокоповича, но ввиду того, что чехи отказали в визе Доценко, совещание это перенесено в Вену. На это совещание в Вене должны приехать, кроме указанных лиц, Симон Петлюра и Андрей Левицкий".

Через місяць зявилося повідомлення про підтримку Симона Петлюри Юзефом Пілсудським: "По словам бывшего члена Директории Макаренко, Петлюра в настоящее время находится в Венгрии с бывшим начальником Штаба армии УНР профессором Юнаковичем. Круг Петлюровских симпатий в Польше очень сузился. Из видных людей один Пилсудский остается на его стороне, но он сам теперь не играет большой роли. Представителем Петлюры в польских кругах является капитан Ковальский, который принимал участие в налете на Украину в 1921 году".

У Парижі Симон Петлюра не мав великих статків, вів скромний спосіб життя. Мешкав у інженера Миколи Шумицького, а потім почав винаймати кімнату в "Ідеал готель". Пізніше зняв дві кімнати на 5-му поверсі готелю в Латинському кварталі, біля Університету Сорбонни – на вул. Тенар, 7. Тоді до нього з Праги перебралися дружина Ольга Опанасівна й 14-річна донька Леся.

"Петлюра находится в Париже вместе с Прокоповичем, весь остальной "уряд" в Польше, - йдеться в донесенні за 20 лютого 1926 року. – В Париже издаются Петлюрой два журнала: "Трибуна" и "Тризуб" антисоветского содержания, предназначенные для агитации на Украине. Весной в Польше будут выходить прокламации коротенького содержания для агитации среди крестьян Украины". В іншому донесенні, за 19 березня 1926-го, підкреслювалося посилення підтримки УНР польським урядом: "Петлюра, который в настоящее время живет в Париже, получает от поляков снова значительную поддержку. Он организовал в Париже ряд стипендий для украинских студентов. Кроме того, организованы новые клубы его сторонников в Париже, Праге и разных польских городах. Все движение более не столько социал-демократически настроено, сколько республиканско-демократически. В Варшаве имеется организация, которая считается министерством Петлюры. Должность военного министра занимает Сальский. Последний опять приступил к созданию партизанских групп по образцу бывших банд Тютюнника".

Пам'ятник отаману війська УНР Симону Петлюрі відкрили у Вінниці. Приурочили до 100-річної річниці української революції.

Скульптура стоїть біля будівлі обласного радіо. 100 років тому там було міністерство пошти і телеграфу УНР. Монумент виготовили з бронзи. Петлюра сидить на лавці. Тримає мапу України в руках. На ній відмічена Вінниця, яка тоді була тимчасовою столицею УНР.

Джерело: gazeta.ua

Фото: Ярослав Файзулін