7-9 липня у селі Грушківка Кам’янського району Черкаської області відбувся інформаційно-просвітницький фестиваль нескореної нації Холодний Яр.

Протягом трьох днів відвідувачі фестивалю слухали кращі патріотичні гурти, відомих спікерів, а також брали участь у майстер-класах та екскурсіях.

Співробітники Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак та Павло Подобєд під час гутірок розповіли про сучасну політику національної пам’яті, а також зосередилися на темах 100-річчя Української революції 1917–1921 років та Голодомору.

Гутірки на фестивалі Холодний Яр

Володимир Тиліщак говорив про масові антивладні протести українського селянства напередодні Голодомору та причини цього жахливого злочину комуністичного тоталітарного режиму.

«У 1930 році Україною прокотилася масштабна хвиля селянських масових виступів і повстань проти політики розкуркулення і колективізації. За даними тодішніх спецорганів протягом року в УСРР відбулося понад 4000 масових виступів. Протести проходили в усіх регіонах. Найбільшого розмаху вони досягли у лютому–березні 1930 року в тодішніх Шепетівській, Бердичівській, Тульчинській, Одеській округах, а також на Дніпропетровщині, Сумщині, Шевченківщині (так тоді називалась частина Черкащини) та інших регіонах.

Володимир Тиліщак під час гутірки розповідає про спротив українців тоталітаризмові

Але не лише 1930-м обмежується боротьба українців проти комуністичного свавілля. В наступні роки українці продовжували чинити спротив тоталітаризму. У 1931-му резонансні збройні повстання відбувалися на Чернігівщині та Поділлі. У 1932-му у багатьох регіонах України прокотилася хвиля голодних бунтів і нападів на продовольчі склади», – наголосив Володимир Тиліщак.

Павло Подобєд розповів про дослідження біографій понад півтори сотні вояків Армії УНР та Армії Української держави, які походили з Конотопського повіту і пов’язали своє життя зі службою в українському війську Конотопського повіту Чернігівської губернії, що став ареною кривавих боїв трьох армій.

Павло Подобєд на гутірці в Холодному Яру

«Історію творять особистості. Для того, щоб зрозуміти ті чи інші події – важливо пізнати людей, які їх творили. Тому у своїй книзі «З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР» я не лише розкриваю логіку та перебіг бойових дій у Конотопському повіті, подаю спогади українських вояків, але й розповідаю про конкретних людей та їх долі. Наприклад, історію двох земляків: Гринаця з села Голінки і його сусіда з Григорівки – Старовійта. Обидва воювали за незалежність. У 1920 році Гринаць залишається у рідному селі, а Старовійт з українським військом відступає до Польщі, живе у еміграції. Під час Другої світової Гринаця мобілізують до Робітничо-селянської Червоної армії і кидають до В'яземського котла, де він і гине. Його земляк вирішує продовжити воювати проти більшовиків у складі німецького війська – Старовійт стає на чолі батальйону. Це застереження для нас: українські вояки, втративши власну державу, змушені були воювати один проти одного в чужих одностроях», – наголосив Павло Подобєд.