У 1917-1921 роках Українська Народна Республіка заклала підвалини сучасної Української держави. “Це знімає питання якихось «подарунків» Донбасу чи ще чогось” —  такий висновок з першої дискусії про актуальні історичні уроки, започаткованої Українським інститутом національної пам’яті. 

 

Про необхідність суспільного визнання періоду Першої Незалежності як фундаменту нашої державності говорили українські історики під час дискусії  “День першої Незалежності та Соборності. Актуальні уроки”. 

 

Подія була першою із циклу заходів проекту "Історія: (не)засвоєні уроки", започаткованого Українським інститутом національної пам’яті для того, щоб аналізувати ключові події нашого минулого з точки зору необхідного сьогодні досвіду.

 

Темою розмови стало проголошення незалежної Української Народної Республіки 22 січня 1918 року, Акт Злуки рівно рік по тому, та уроки, які українці мали б винести із подій Української Революції 1917-1921 років.

 

Кирило Галушко, кандидат історичних наук, керівник проекту “Лікбез. Історичний фронт”, зауважив, що у 1991 році в Україні відбулося відновлення тієї незалежності, яка була у 1918 році.

 

“Зараз в суспільстві немає розуміння того, звідки Україна взялася як держава, які є законні підстави її існування. Ми звикли говорити, що кожна нація має право на самовизначення. І українці у 1917-1918 роках вирішили пройти певний шлях до набуття міжнародно-правового статусу як нація, яка отримує свою суверенність”, - зауважив історик.

 

Він наголосив на необхідності суспільного визнання Першої Незалежності: “Необхідно впровадити у суспільну свідомість розуміння, що період 1917-1921 рр. - це фундамент нинішньої державності”.

 

За словами Владислава Верстюка, доктора історичних наук, професора Інституту історії України, соборність 1919 року завершила процес ідейного формування українців.

 

“Нам закидають, що, мовляв, тільки більшовики і Сталін об’єднали Україну. Акт Злуки 1919 року завершила процес ідейного формування українців, який тривав принаймні з 1848 року, коли галицькі українці заявили про себе, як частину українського народу. Ця ідея охопила всю Україну”, - вважає професор.  

 

Історики пояснили, що більшовики, які заперечували владу Центральної Ради, не заперечували територію України і, відповідно, намагалися захопити владу на всій території, на яку Центральна Рада претендувала.

 

“Це для нас знімає питання подальших якихось «подарунків» Донбасу чи ще чогось”, - сказав Кирило Галушко.

 

Історик пояснив, що, згідно декларацій Центральної Ради, українськими були ті території, де проживало більше 50 % українців. Це означає, що декларації Центральної Ради стали підставою для адміністративних кордонів радянських республік, які проіснували 70 років.

 

“Ті території, які були окреслені у 1917-1918 роках на тих картах, які лежали на великих столах на переговорах, на конференціях, ми зараз маємо захистити. Ті кордони і ті карти, які існували тоді, зараз набувають абсолютно нового значення”, - наголосив він.

 

 

Нагадаємо, 22 січня 1918 року Центральна Рада прийняла IV Універсал, який проголошував самостійність і незалежність Української Народної Республіки як вільної суверенної держави українського народу. Революційні події на Наддніпрянській Україні вплинули на інші території, де проживали українці. 22 січня 1919 року був проголошений Акт Злуки Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки в єдину державу.

 

Український інститут національної пам’яті підготував методичні матеріали до Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Крут.

 

Прес-служба

Українського інституту національної пам'яті:

тел. (044) 253-15-63,  +38 097 6479864