Учасники першого Історичного форуму “Декомунізувати не можна залишити” підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Про це повідомив співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко, який брав участь у форумі, що проходив 14 липня 2018 року в м. Дніпро.

Представник Інституту розповів учасникам про те, як проходить декомунізація, а також наголосив, що наступним кроком після декомунізації має стати масштабна українізація та деколонізація.

"Як сказав Вацлав Гавел, колишній президент Чехії, якщо людина живе в оточенні пропаганди і не помічає її, значить пропаганда зробила свою справу. Чи не в кожному населеному пункті, - починаючи від маленьких селищ, закінчуючи мегаполісами, - можна зустріти вулицю імені Пушкіна, Лєрмонтова та інших російських діячів, які з першого погляду не мають стосунку до насаджування тоталітарного режиму. І ні в кого не виникає питання - чому в українському місті є вулиця російського діяча, а не українського. Росія знає як виграти війну, адже навіщо вводити танки чи вести збройний конфлікт, якщо можна забрати уми і впливати на свідомість. Тому ми не можемо обирати нейтральні назви, ми маємо укорінюватися, зокрема назва “Січеславська область” чудовий приклад тому,” - зазначив Короленко.

В Історичному форумі взяли участь народний депутат України VIII скликання, автор проект закону №8329 про внесення змін до Конституції України щодо перейменування Дніпропетровської області на Січеславську Андрій Денисенко, директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко, доцент кафедри всесвітньої історії ДНУ імені Олеся Гончара Валерія Лавренко, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко, старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею Яна Тимошенко, єпископ Дніпровський та Криворізький владика Симеон.

Захід організований коаліцією громадських організацій “Громадська підтримка Січеславська ТАК”.

Нагадаємо, декілька комітетів Верховної Ради уже підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську, а Кіровоградської на Кропивницьку.

Український інститут національної пам’яті звертався до Верховної Ради з листом, у якому обґрунтував необхідність перейменування цих областей. Щодо Січеславської області, то варто зазначити, що ця територія нерозривно пов’язана з історією українського козацтва та з його адміністративно-військовою організацією у вигляді Січей. На цих землях в XVI‒XVIII століттях розташовувалося 5 з 8-ми запорізьких січей - Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, які стали важливими складовими формування українського етнічного простору де відбувалися національно-визвольні змагання українського народу. Впродовж 1918‒1919 років нинішнє місто Дніпро мало неофіційну назву Січеслав, яка наразі є другою неофіційною назвою Дніпра за рейтингом симпатій мешканців міста.