29 листопада 2018 р. у Харківському літературному музеї відбулася регіональна презентація збірника «Майдан від першої особи. Регіональний вимір». На неї були запрошені інтерв’юери та оповідачі з Харківської, Сумської, Полтавської, Донецької та Луганської областей.

Збірник «Майдан від першої особи. Регіональний вимір» складається з 25 розділів – за кількістю областей України. Видання побудоване на спогадах учасників та очевидців протестних акцій листопада 2013 р. – лютого 2014 р., що відбувалися в різних областях. Усні розповіді про ті події збиралися науковцями, архівними та музейними працівниками, громадськими активістами та журналістами в різних містах України. Всього, починаючи з весни 2015 р., було записано 415 відео- та аудіо розповідей.

З відібраних інтерв’юерами усних історій упродовж двох років велася робота з укладання збірника. Транскрибування записів здійснювалося коштами Українського інституту національної пам’яті, а також, за бажанням інтерв’юерів, студентами їхніх навчальних закладів. До видання увійшли фрагменти 250 спогадів. Вони доповнені джерелами документального характеру, світлинами, дописами із соціальних мереж, агітаційними матеріалами часів Майдану.

У Харкові записи провели кандидат історичних наук, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи Ірина Склокіна та кандидат історичних наук Вікторія Науменко, у Сумах – кандидат історичних наук, директор навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка Юлія Подрєз та кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України цього ж університету Олександр Вовк, у Полтаві – студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (за координації доктора історичних наук, професора кафедри історії України Юрія Волошина), а також журналісти Сергій Блавацький та Олександр Бобошко. Спогади вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей були записані на базі Інституту.

Вікторія Науменко

У харківській презентації взяли участь інтерв’юери Вікторія Науменко та Олександр Вовк, які поділилися своїми враженнями від роботи із запису усних свідчень учасників Майдану.

Очільниця Сумської обласної організації ГО «Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса» Світлана Ревякіна брала участь у подіях і сумського, і столичного майданів. Вона дуже болісно переживає загибель Небесної Сотні і щороку намагається проходити місцями подій на вулицях Грушевського та Інститутській. Це, за її словами, допомагає їй на певний час долати важкі переживання.

Сумчани Світлана Ревякіна та Олександр Вовк

Очільник полтавського Автомайдану Андрій Баранов, пригадуючи найпам’ятніші для нього події, розказав, як у січневі дні 2014 року під час протистояння між силовиками та протестувальниками біля Полтавської ОДА йому вдалося не допустити кровопролиття. І те відчуття відповідальності, яке йому довелося пережити тоді, є наскільки сильним, що і сьогодні спрямовує його вчинки.

Найемоційніші враження на присутніх справили розповіді вимушених переселенців: адвоката, учасниці донецького Майдану Вольги Шейко та фотографа, співробітник відділу документування порушень прав людини на окупованих територіях Благодійного фонду «Восток-SOS», учасника луганського Майдану Олександра Волчанського. Вольга, згадуючи, донецький Майдан, називає його інтелектуальним, адже на нього приходили люди здебільшого з вищою освітою, викладачі й науковці, студенти та інші. Ті події, що стали відбуватися у Донецьку з січня 2014 року, перевернули сприйняття міста, змусили оповідачку зовсім по-новому подивитися на тих людей, з якими довгі роки вона жила поруч і спілкувалася.

Вольга Шейко

Олександр Волчанський розповів, як щодня учасники луганського Майдану вздовж центральної вулиці міста розтягали 50-метровий жовто-блакитний прапор. Неодноразово луганські майданівці намагалися налагодити діалог з представниками Антимайдану, проте цього так і не вдалося досягти. За словами, Олександра, після вимушеного виїзду з Луганська, кожне місто, де йому доводиться бувати, є для нього домом. А через трагічність подій, зокрема, коли у заручники було взято близьких йому людей, він сумнівається, що після звільнення Луганська від сепаратистів, йому захочеться повернутися до міста як до рідного дому.

Олександр Волчанський

Завідувач сектору обліку та збереження усних джерел Українського інституту національної пам’яті Тетяна Ковтунович повідомила присутнім про те, як розвивався проект «Майдан: усна історія». У рамах проекту зібрано понад 1200 інтерв’ю, серед яких – 415 – у регіонах. На разі проводяться записи про загиблих на Майдані. Ця акція здійснюється у співпраці з громадською організацією «Родина Героїв Небесної Сотні».

Координатор регіональних записів проекту «Майдан: усна історія» Українського інституту національної пам’яті Тетяна Привалко відзначила важливість громадської ініціативи у збереженні пам’яті про Майдан. Адже записи про регіональні події, на основі яких сформовано збірник, а також багато інших записів архіву усної історії Інституту здійснювалося та оброблялося на громадських засадах.

Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко

Під час презентації співкоординатор харківського Майдану журналіст Володимир Чистилін розказав про роботу, яка ведеться ним та іншими активістами для збереження пам’яті про Майдан. Володимир зініціював і займався організацією створення фільму про загиблих харків’ян – Владислава Зубенка, Євгена Котляра, Юрія Паращука. До Інституту передано копії підготовчих матеріалів до цього фільму. Також передано плакат з портретами Героїв Небесної Сотні, які поширюються серед навчальних закладів Харківщини.

Володимир Чистилін

Фізик, альпініст, волонтер АТО, співкоодинатор харківського Євромайдану Леонід Онищенко очолював групу харків’ян, які приїхали до Києва у критичні дні 19-20 лютого 2014 року. Тоді на вулиці Інститутській від снайперських куль загинули всі троє харків’ян із Небесної Сотні. Леоніду Онищенко довелося проводжати в останню путь своїх побратимів.

На презентації була присутня вдова Героя Небесної Сотні Юрія Паращука – Ольга.

Книгу можна отримати безкоштовно, звернувшись до Українського інституту національної пам’яті з листом на ім’я Голови. Завантажити електронне видання можна тут або ж на Google Play.