19 квітня 2018 року у Кримському домі відбулась подіумна дискусія «235 років першій анексії Криму Росією: передумови і висновки».

Учасниками були:

заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров;

ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, доктор філологічних наук Володимир Казарін;

авторка і телеведуча телеканалу ATR, кандидатка історичних наук Гульнара Бекірова;

начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко.

Участь в обговоренні порушених спікерами питань взяв голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров.  Модераторував зустріч програмний директор Кримського дому Алім Алієв.

Учасники дискусії обговорили низку проблем, пов’язаних з цією трагічною сторінкою історії кримськотатарського народу.

 «Анексія 235 років тому де-юре незалежної держави та наступна її інкорпорація до Російської імперії мала вирішальний вплив на подальший розвиток цього регіону. Політичні, етносоціальні, культурні та демографічні наслідки першої анексії особливо гостро відчуваються саме зараз ‒ завдяки анексії 1783 року стала можливою друга анексія Криму 2014 року, вже Російською Федерацією. І у 1783 році, і в 2014 році Росія сприймала і розглядає Крим виключно як воєнно-морську базу та зручний плацдарм для реалізації своїх геополітичних інтересів. Про якісь права, реалізацію інтересів кримськотатарського народу в цих умовах очевидно говорити не доводиться», - відзначив співробітник Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.

Довідково.

19 (8 за ст. ст.) квітня 1783 року 1783 р. російська імператриця Єкатєріна ІІ підписала маніфест «О принятии полуострова Крымского, острова Тамана и всей Кубанской стороны под Российскую Державу», що фактично означало анексію незалежного на той час Кримського ханства та ліквідацію кримськотатарської державності Російською імперією.

Анексія Кримського ханства стала результатом тривалої боротьби, яку вела Росія з метою завоювання Криму і була наслідком збігу низки внутрішньо- та зовнішньополітичних обставин. Зокрема, , в кінці 60-х – на початку 80-х років ХVІІІ ст. для Росії склалася сприятлива міжнародна кон’юнктура, головним серед факторів якої було відчутне послаблення військово-політичних позицій Османської імперії на міжнародній арені, що й засвідчили перебіг та наслідки російсько-турецької війни 1768-1774 рр. У цій ситуації Кримське ханство пертворюється на заручника власного геополітичного становища. Кучук-Кайнарджийський трактат 1774 р., яким Кримське ханство проголошувалося незалежною державою, насправді став переломним етапом у кримській кампанії Росії і фатальним для Криму. Ні його колишній сюзерен, ні саме ханство не мали фактично можливості відповідати адекватно на агресивні виклики Російської імперії. Розколоте насадженими ззовні внутрішньополітичними протиріччями і знекровлене перманентним військовим втручанням Петербурга, суверенне Кримське ханство в кінці ХVІІІ ст. стало жертвою імперських прагнень Росії.