18 червня у Національному музеї історії України відбулася зустріч із Андрієм Амонсом, дослідником масових злочинів комуністичного режиму. Зустріч відбулася у рамках дискусійної програми виставки «Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ».

 

Документи і фотоматеріали з польських, британських, німецьких та радянських архівів розповідають про долі польських громадян — жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів. Виставку підготував Інститут національної пам’яті Польщі. Українська версія постала у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті. 

 

Зустріч модерував радник голови Українського інституту національної пам'яті Олександр Зінченко.

 

У своєму виступі Андрій Амонс розповів подробиці про розслідування військової прокуратурою історії виникнення Биківнянських поховань. Як прокурор, він з 1988 року розслідував злочини комуністичного режиму. Масові поховання у Биківні є предметом його зацікавлень протягом більш, ніж 25 років. 

 

У лісі поблизу селища Биківня у 1930-х – початку 1940-х років утаємничено здійснювалися масові поховання осіб, репресованих і страчених київським НКВД. На сьогодні встановлені імена 14191 розстріляної людини, за оцінками дослідників загальна кількість похованих у Биківні становить щонайменше 20 тисяч жертв політичних репресій. Під биківнянськими соснами також було поховано більше двох тисяч польських громадян – поляків, українців, євреїв та представників інших національностей – які були знищені в рамках Катинського розстрілу навесні 1940 року. 

 

 

Вивчаючи документи НКВД та КГБ, Андрій Амонс натрапив на свідчення, як радянські спецслужби намагалися приховати цей злочин, знищивши частину поховань і тисячі документів та речових доказів, знайдених у Биківні на початку 1970-х років. 

 

Після виступу Андрія Амонса відбулася дискусія з таких питань: 

 

- Скільки людей насправді поховано у Биківні? 

 

- Ким були жертви комуністичного режиму? Чи можна вважати Биківню найбільшим «полем смерті» Сталіна? 

 

- Де і у який спосіб співробітники НКВД знищували своїх жертв в Києві? Яким чином їх привозили до Биківні та потаємно ховали? 

 

- Як комуністичний режим намагався знищити сліди злочину? 

 

- Як відбувалися археологічні дослідження в Биківні і що було знайдено в безіменних могилах? 

 

- Які документи збереглися про розстріли співробітниками НКВД громадян в Києві та про поховання в Биківні? 

 

 

Захід відвідали представники Посольства Республіки Польща в Україні (зокрема, Консул Посольства), в.о. директора Національного заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський та його співробітники, представники польської громадськості, співробітники Національного музею історії України, науковці, інші зацікавлені особи.

 

Автор: Олександр Іщук, Національний музей історії України