30 березня Вишгородський історико-культурний заповідник спільно з Українським інститутом національної пам'яті відкрили у Вишгороді виставку до 100-річчя Української революції 1917-1921 років «Люди Свободи: культурні та релігійні діячі революційної України».

Громаді міста Вишгорода вперше представлено стенди з фото та короткими біографіями провідних культурних і релігійних діячів Української революції 1917 – 1921 років: Василя Липківського, Леся Курбаса, Миколи Леонтовича, Євгена Чикаленка, Георгія Нарбута та Василя Вишиваного.

«Упродовж цього місяця Україна відзначає 100-річчя початку Української революції 1917-1921 років. Історики, політики, громадські діячі обговорюють події державотворення, становлення української політичної нації, формування українського війська і протидії «гібридній війні» з боку Росії, що є особливо актуальними для сьогодення. Однак ювілей є гарною нагодою згадати також про діячів українського культурного і духовного відродження, завдяки яким українці до українців приходило усвідомлення хто вони є, вели культурну дипломатію і пропагували українську національну справу перед світом», – зазначив начальник управління Українського інституту національної пам'яті Ярослав Файзулін.

Виставка презентує 6 оригінальних стендів (банерів) з фотозображеннями та короткими біографіями провідних культурних і релігійних діячів Української революції 1917 – 1921 років. Експозиція поєднує стендові матеріали з інформативними та ілюстративними даними. 

Ярослав Файзулін підкреслив: «Ці люди дуже різні — художники і театрали, військові і видавці, церковники і музиканти. Їхніх підписів ми не зустрінемо під важливими державними документами, вони, здебільшого, не брали участі в бойових діях. Однак їхній внесок в становлення України був не менш значним, аніж політиків чи військових, на непереможну зброю вони перетворили слово, пісню, театральний або художній образ. Приміром, сучасники відзначали, що один хор Олександра Кошиця зробив для пропаганди української національної справи більше, ніж увесь дипломатичний корпус УНР. Це звичайно перебільшення, але роль культурної дипломатії важко переоцінити».