15 березня виповнилося 78 років із часу проголошення незалежності Карпатської України. Це була ситуація задекларованого вибору причетності до української нації – означив вагомість події історик Кирило Галушко. Щоб нагадати про неї, Закарпатське земляцтво в Києві за підтримки Українського інституту національної пам’яті організувало публічну дискусію «Друга світова війна й Карпатська Україна».

Участь у розмові, зокрема, взяли дослідник теми, історик Олександр Пагіря; український дипломат, син головного команданта «Карпатської Січі» Дмитра Климпуша Орест Климпуш; завідувач відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії НАНУ Степан Віднянський; дипломат, міністр закордонних справ (2007-2009) Володимир Огризко; завідувач відділу історичних студій Інституту українознавства Павло Гай-Нижник; координатор проекту «Likбез. Історичний фронт» Кирило Галушко. Із вітальним словом виступили президент Закарпатського земляцтва у Києві, директор Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова Василь Лазоришинець і голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Модерував дискусію член правління Національної спілки краєзнавців, заступник президента Закарпатського земляцтва у Києві Станіслав Аржевітін.

Нагадаємо, з падінням старих імперій після І світової війни Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. У жовтні 1938-го, у розпал Судетської кризи, край отримав автономію та власний уряд. Однак, вже за місяць південно-західна частина Закарпаття разом із Ужгородом, Мукачевим і Береговим відійшла до союзниці Гітлера – Угорщини. Автономний уряд краю переїхав до Хуста. Українці спробували протистояти окупації Закарпаття. 15 березня 1939-го була проголошена незалежність Карпатської України.

Інфографіка «Срібна земля. Третя спроба утвердити незалежність у ХХ столітті»

«Ми не могли не підтримати ініціативу Закарпатського земляцтва, – сказав Володимир В’ятрович, відкриваючи дискусію. – Серед іншого Інститут національної пам’яті працює над тим, щоб суспільство переосмислило події ІІ світової війни. У рамках цієї роботи ми торкалися теми Карпатської України.  Події в Карпатській Україні 1939 року продемонстрували прагнення українців стати суб’єктом (а не об’єктом) у тогочасних подіях».

Степан Віднянський розповів про передумови проголошення незалежності Карпатської України. За словами історика, на початку ХХ століття усвідомлення закарпатцями їхньої приналежності до української нації відставало від національного самоусвідомлення в інших регіонах. Національному й культурному розвитку значною мірою сприяло перебування краю у складі Чехословаччини упродовж міжвоєнного двадцятиліття. Першопочатково уряд провадив досить ліберальну політику щодо національних меншин. Зокрема, за підтримки уряду в краї була створена українська «Просвіта». Значну роль в українському національному відродженні на Закарпатті відіграли емігранти з Української і Західноукраїнської народних республік.

Володимир Огризко (ліворуч) й Орест Климпуш (праворуч).

Родинними спогадами про формування у закарпатців усвідомлення власної приналежності до українства поділився Орест Климпуш. За його словами, значну роль відіграло те, що закарпатці, які впродовж І світової війни служили в австро-угорській армії, побували на фронтах у Галичині та Наддніпрянщині. Це дало їм змогу відчути власну спорідненість із українцями з-поза Закарпаття. Відтак, після повернення військовиків на Закарпаття була проголошена Гуцульська республіка, а в 1919 році з’їзд у Хусті прийняв рішення про її приєднання до ЗУНР. Але поразка УНР і ЗУНР, а також міжнародні договори після І світової війни вирішили долю Закарпаття інакше…

Початок нового переділу кордонів у Європі напередодні ІІ світової українці Закарпаття використали, щоб знову проголосити власну державу. «Доля Карпатської України в той час значною мірою залежала не від самих українців, а від Берліна й позиції інших західноєвропейських держав», – говорить дослідник теми Олександр Пагіря. Проголошення незалежності певною мірою було спонтанним рішенням, але водночас і завершенням складних процесів, що кілька десятиліть тривали на території краю – вважає він. Фактично воно відбувалося в умовах окупації Закарпаття Угорщиною, протистояти якому виключно військовими силами українці не могли. Вже тоді було зрозуміло, що збройний опір українців має, насамперед, символічний характер, але він дав можливість уряду Закарпаття проголосити незалежність і звернутися до західних країн із закликом врегулювати конфлікт дипломатичним шляхом – зазначив історик.

Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939

«Попри різноманіття оцінок того, що відбувалося в Карпатській Україні у 1938-1939 роках, добре, що така дискусія триває, – зазначив Володимир Огризко.  – Мене хвилює, що хвороба великодержавності не йде з Європи. Ідея про Велику Угорщину продовжує звучати – й це несе загрозу. Ми мусимо довести усім нашим сусідам, що не буде більше Великої Угорщини чи Великої Польщі. Бо це означатиме крах усталеної міжнародної системи. Це означатиме нове кровопролиття».

Фото надані Закарпатським земляцтвом у Києві