Публікуємо фрагмент звіту Американської ради з міжнародної політики, який стосується національної ідентичності та політики пам'яті в Україні.

Українське суспільство трансформувалося під впливом подій Революції Гідності та конфлікту з Росією, які взаємно посилюють один одного, не зважаючи на те, що політичний процес в країні помітно відстає. У короткий строк розвинулося відчуття української національної ідентичності, єдності та згуртованості.

Утім, наскільки міцними вони є - покаже час. Чітко зрозуміла мета – захист власної території від підтримуваного з-за кордону сепаратистського руху – є чимось новим у недовгій історії незалежної України. Не зважаючи на те, що конфлікт призвів до величезних людських та матеріальних втрат, він примусив людей вирішити, чи хочуть вони, щоб їхня держава вистояла. Подібний досвід мали Сполучені Штати у схожий момент своєї власної історії під час війни 1812 року. Звісно, після тих подій історія Америки плинула не завжди гладко, але те, що американці пізніше називали Другою американською революцією, змінило їхнє ставлення до спільних прагнень. Те ж саме справедливо і щодо України.

Попри брак бойового досвіду та військової підготовки, добровольчі батальйони привнесли новий зміст у справу захисту власної території. Багато ветеранів цих батальйонів зараз або влилися до лав регулярної армії чи Національної гвардії, які значною мірою очистилися від проросійського елементу, або ж пішли у політику на всіх рівнях. Нове покоління політично активних громадян пильно стежить за нинішніми правлячими елітами і невдовзі замінить їх. Розвиток структур громадянського суспільства був значним особливо у відповідь на потреби двох мільйонів внутрішньо переміщених осіб та у зв’язку із підтримкою військових у зоні бойових дій. Ми дізналися, що молоді українські жінки відчувають особливу потребу зробити свій внесок у цю справу.

Уряд створив Український інститут національної пам’яті, аби на системній основі здійснювати відкриття архівів попередніх режимів та публічне переосмислення радянського та пострадянського періодів української історії. Інститут організовує програми та виставки (одну з яких ми відвідали на головній вулиці Києва просто неба), а також консультує громади з приводу перейменування населених пунктів, вулиць і такого іншого для того, аби позбутися назв радянського періоду.

В Україні демонтовано майже всі пам’ятники Леніну, і водночас у кожному місті є величезна кількість постаментів, на яких пам’ятники радянського періоду були замінені тимчасовими символами, що мають національне або релігійне значення.

Інститут також співпрацює з подібними організаціями в інших східноєвропейських країнах задля кращого розуміння дражливих моментів спільної історії. Відвідини Меморіалу жертв Голодомору у Києві були хвилюючим нагадуванням про долю майже двох мільйонів українців, яких Радянський Союз  замордував голодом у 1930-х роках.