Яким є світовий досвід відображення болючих сторінок історії, чи можливо бути об’єктивним при написанні підручників, як пам'ять про Другу світову війну впливає на «пропагандистську війну» проти України – цим та багатьом іншим питанням, а також обміну досвідом вчителів була присвячена конференція «Друга світова війна та Голокост у навчальних програмах та шкільних підручниках історії».

Учасники обговорювали сучасні виклики у викладанні історії Другої світової війни та Голокосту та формулювали нові підходи до відображення згаданих тем у навчальних програмах, шкільних підручниках та посібниках. Особливу увагу було приділено використанню новітніх мультимедійних засобів навчання у викладанні історії.

У конференції взяли участь українські та закордонні вчені, громадські діячі, вчителі, методисти та викладачі з усіх регіонів України. Серед учасників конференції: проф. Вероніка Венланд (Німеччина), д-р Володимир В’ятрович (Україна), проф. Владислав Гриневич (Україна), проф. Ярослав Грицак (Україна), д-р Євген Розенблат (Білорусь), д-р Ігор Щупак (Україна) та ін.

Конференцію відкривав Павло Полянський, заступник Міністра освіти і науки. У своєму зверненні він зазначив: «Важливо, щоб учні оцінювали події Другої світової війни як цивілізаційний, міжнаціональний та міжлюдський розлом. Уся історія її – моральна дилема, як то рух опору і дезертири, Праведники народів світу і колаборація». На його думку, Друга світова війна важлива не тільки і не стільки в сенсі дослідження військових дій, скільки у плані морально-етичних висновків, які з неї можна винести: «Учні мають зрозуміти – будь-яка війна закінчується і приходить час налагоджувати стосунки між державами». А це не так просто зробити на ґрунті взаємних образ.

Проф. Владислав Гриневич у своєму виступі продовжує думку заступника Міністра: «Пам’ять про Другу світову війну така болюча, що навіть Революція Гідності пройшла багато в чому під впливом тієї пам’яті». Російська сучасна ідентичність зав’язана на героїчній пам’яті. Більше того, почасти російська влада будує свої зовнішні відносини на образі постраждалої, але незламної і героїчної держави. Ставлення української влади до подій Другої світової війни є своєрідним мірилом градусу прорадянськості. За часів президентства Януковича, Україна повністю приєдналась до російської моделі пам’яті. «Вперед у минуле» – влучно зазначив тоді у своїй статті Владислав Гриневич. Змінювалась концепція підручників, з’явились вказівки щодо курсу, яким має йти викладання історії Другої світової війни.

За словами Ярослава Грицака, спроба націоналізувати історію була і в українському історичному дискурсі. Проте ідея не прижилась, і сьогодні такі тенденції не спостерігаються:

«Сьогодні найбільшим викликом для українських істориків і педагогів – вийти в підручниках та у викладанні історії за рамки національної парадигми у глобальний контекст, адже у національній парадигмі з’являється спокуса до маніпуляцій історією з політичною користю і до перебільшеної віктимізації».

За матеріалами: Ткума