10 вересня 1885 р. народився Олександр Володимирович Палладін, учений, що започаткував українську школу нейро та біохімії.

          Походив з родини відомого біолога Володимира Палладіна, який розробив теорію дихання рослин. Наукові захоплення батька вимагали його присутності в різних наукових центрах, відтак родина повсякчас переїжджала. Народившись у Москві, середню освіту Олександр Палладін здобував у Харкові, Варшаві та Санкт-Петербурзі, де в 1903 р. із відзнакою закінчив Ларинську гімназію. Потому було навчання в Петербурзькому університеті на природничому відділенні фізико-математичного факультету (1906 – 1909 рр.).   

          Під час навчання наукові інтереси студента Палладіна почали формуватись під впливом видатного фізіолога, Лауреата Нобелівської премії з медицини Івана Павлова. Згодом Палладін остаточно визначиться зі своїми вподобаннями і почне займатись дослідженнями в галузі хімічної фізіології –  науки, що зароджувалась на межі хімії та біології.

          Палладін зарекомендував себе здібним науковцем і після завершення університету стажувався у лабораторіях кращих європейських університетів. Після повернення він займався викладацькою та дослідницькою роботою з проблем виникнення та виділення креатину у тварин, захистив дисертацію і у 1916 р. прибув до Харкова. Там він працював у Харківському університеті, а згодом став завідувачем кафедри фізіологічної хімії медичного інституту, яку очолював протягом 1921 – 1931 рр.

          Харківський період був насичений і плідний не лише для Палладіна-нуковця, а й для кафедри, яку він очолив. Дослідницька лабораторія при кафедрі, завдяки його старанням, отримала нове дихання. У 1924 р. побачив світ «Підручник біологічної хімії» Палладіна, який став настільною книгою не лише для вітчизняних лікарів, а й спеціалістів з-за кордону. Під його керівництвом відбувались дослідження з біохімії діяльності м’язів, нервової системи та біохімії вітамінів.

          Робота, здійснювана кафедрою була настільки масштабна і вимагала більших ресурсів та можливостей, що у листопаді 1925 р. у Харкові було відкрито Український біохімічний інститут (нині Інститут біохімії ім.О.В.Палладіна НАНУ), який очолив Олександр Палладін. У 1931 р. Інститут переведено до Києва. На цей час Палладін став академіком ВУАН, неодноразово очолював делегації радянських вчених на міжнародних фізіологічних конгресах та медичних симпозіумах. Він започаткував видання «Наукових записок Українського біохімічного інституту», а з 1939 р. став першим віце-президентом АН УРСР.

          У роки Другої світової війни Інститут біохімії було евакуйовано до Уфи. Тут Палладін розробляв кровоспинні препарати на основі досліджень кровоспинної дії вітаміну К. Уфимський вітамінний завод почав виготовляти ліки, що використовувались медиками у фронтових госпіталях.

          Біохімічна лабораторія Уфимського вітамінного заводу. 1942 р.

Після повернення у 1943 р. до Києва на Палладіна чекала копітка робота по відновленню Інституту. Особливу увагу він приділяв залученню молодих науковців з середовища студентської молоді.

          У післявоєнний період життя Палладіна було наповнене не лише науковою роботою. У 1946 р. він став Президентом АН УРСР, продовжував викладати в університеті, займався адміністративною роботою, очолював Всесоюзне товариство фізіологів, біохіміків та фармакологів, був депутатом Верховної Ради СРСР та УРСР. Як громадський діяч брав участь у роботі міжнародної конференції прихильників миру у Парижі (1949 р.).

          У 1967 р. на І Міжнародному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі Палладіна «охрестили» патріархом світової нейрохімії. Міжнародне визнання він отримав задовго то того, будучи дійсним членом Польської академії наук,  Хімічного товариства Франції, Міжнародного нейрохімічного товариства та у складі редколегій трьох наукових міжнародних видань, а також почесним академіком академій наук Угорщини та Болгарії.

          Помер вчений 6 грудня 1972 р. у Києві, де і похований. По собі залишив науковий спадок у вигляді 70 монографій і підручників та 600 наукових статей. НАН України щорічно відзначає вітчизняних вчених премією ім.О. Палладіна за досягнення в галузі біохімії та молекулярної біології. 

Авторка Наталя Слобожаніна