1 листопада колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участю юриста Українського інституту національної пам'яті Сергія Рябенка розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу Реброва О. В. на постанову Вищого адміністративного суду України від 01.08.2016 у справі за позовом до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.02.2016 №984-VIІI "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" в частині перейменування смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області на смт. Слобожанське.

Проаналізувавши матеріали справи та перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні, а постанова Верховної Ради України є законною та не підлягає скасуванню.

Зокрема, Верховний Суд України визначив, що перейменування населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", а не за загальною процедурою, яка встановлена Законом України "Про географічні назви". 

Тому проведення місцевого референдуму та експертизи Держгеокадастру у цьому випадку не передбачено законом і не вимагається. 

Не зважаючи на те, що більшість населення селища під час проведення громадських слухань висловилася проти перейменування, пропозиція щодо перейменування селища на "Слобожанське" посіла друге місце за кількістю відданих голосів при голосуванні, а тому перейменування смт. Комсомольське на Слобожанське відбулося з урахуванням думки місцевого населення. 

За Конституцією України, виключно Верховна Рада України наділена повноваженнями щодо перейменування населених пунктів та районів, і такі рішення ухвалюються парламентом у формі постанов на пленарному засіданні. Ця процедура повністю узгоджується з вимогами Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985. 

З огляду на це, Верховний Суд України залишив скаргу Реброва О. В. без задоволення, а постанову Вищого адміністративного суду України від 01.08.2016 без змін.