Добу козаччини представив Директор Науково-дослідного інституту козацтва, д.і.н., проф. Тарас Чухліб. Він наголосив, що діяльність і значення українського козацтва не можна розглядати у відриві від геополітичної ситуації, в якій воно існувало. 

“Формування українського козацтва відбувалося не за два роки до першої згадки 1489 року — це тривало 100-200 років. На це повпливали такі чинники: політичний, цивілізаційний, релігійний — вони мали велике значення для творення того, що ми зараз називаємо українським військом”, - наголосив історик.

Козацька держава існувала у дуже складних умовах, маючи з одного боку — Османську імперію зі 100-тисячним військом, Польщу, яка мала 40-60 тисяч війська, і Москву, яка виставляла 60-80 тисяч війська. Козацьке військо налічувало тоді 40 тисяч.

 

Співробітник Українського інституту національної пам’яті, к.і.н. Ярослав Файзулін розповів про часи Української революції початку ХХ століття. Розповів, як на тлі тогочасних подій формувалося українське військо, утворювалися і зливалися окремі полки. Ценртральна Рада, не підтримавши ефективно свого часу творення армії, опинилася через це рішення в складній ситуації.

“Коли почалася війна більшовиків проти України у грудні 1917 року, Центральна Рада могла спиратися лише на добровольчі батальйони. Тобто на сили вільного козацтва, яке творилося значною мірою стихійно, на Гайдамацький кіш Слобідської України, який Петлюра почав формувати в грудні 1917-січні 1918 року, на Легіон Українських січових стрільців, який формувався теж наприкінці 1917 року із військовополонених галичан, які перебували на той час у Києві. У значній мірі прорахунки Центральної Ради, яка залишилася сам на сам із переважаючим ворогом і не змогла встояти в тій війні, ми маємо враховувати зараз у ставленні до добровольчих батальйонів та сучасної Української армії”, - нагадав історик.

 

Про УПА розповів Голова Українського інституту національної пам’яті  Володимир В'ятрович. Він наголосив, що українці — народ-військо, і завжди в усі часи творив свою армію, яку потім очолювали політичні діячі. У випадку з УПА це була Організація українських націоналістів.

“Перша світова війна показала, що коли відбувається велика бійня — імперії руйнуються, коли б’ються імперії між собою — для націй, які не мають своєї держави виникає шанс її отримати. Всі розуміли, що Німеччина не змирилася з поразкою і буде нова війна, у якій утворяться нові національні держави Ті, хто сподівався, що серед них буде Українська дежава, почали готуватися до цього заздалегідь”, - В’ятрович розповідає про передумови, створення і діяльність Української повстанської арммії.

 

Коли із зали його запитують, як ми можемо перебирати досвід ОУН, сміється:

“Я сподіваюся, що нам це не буде треба. Подумайте, чому. Адже ОУН — це організація, що складалася з ветеранів попередньої війни і діяла терористичними методами на окупованій території. Я дуже надіюся, що в нас ця ситуація не повториться і наші ветерани теперішньої російсько-української війни не змушені будуть діяти на окупованій території”.

 

Про перебіг нинішнньої війни розповів доцент Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ КПІ та публіцист, к.п.н. Євген Магда.

Дуже влучно завершив вечір модератор — співробітник Українського інституту національної пам’яті, к.і.н. Сергій Громенко. Апелюючи до схеми, намальованої Тарасом Чухлібом, він продемонстрував, що коли козацтву протистояли п’ять груп ворогів, то на початку ХХ століття таких великих конгломератів уже було три, а у Другій світовій війні Україна була затиснута вже між двома потужними ворожими силами — нацистами і радянською тоталітарною системою. В нинішній же війні Західний світ — на нашому боці, а протистоїть нам лише Росія. І висловив сподівання, що нам більше нічого не лишається, як подолати і цього ворога.

“Це є ілюстрація до тези “згинуть наші воріженьки, як роса на сонці”, - додав Володимир В’ятрович.

Повністю запис лекції ви можете переглянути на відео від нашого партнера BeTV.