300 експонатів нагадують про злочини нацистів та розказують про українців – визволителів та в’язнів "табору смерті". 

 

Виставка “Концтабір Аушвіц – український вимір. Дослідження, документи, свідчення” розпочала роботу в понеділок, 26 січня, до 70-річчя визволення Аушвіцу та Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Так Україна розпочинає згадувати головні події Другої світової війни до 70-річчя її завершення.

 

70 років тому війська Першого українського фронту звільнили нацистський концтабір Аушвіц. Та до сьогодні історія ув’язнених у таборі українців вповні не досліджена. Важливо уточнити дані про в’язнів і визволителів табору смерті, або достойно вшанувати їхню пам’ять, — говорять історики, які працюють над темою.

 

"Аушвіц був одним із інструментів нацистського “остаточного розв'язання єврейського питання”,  тому його звільнення стало днем пам'яті жертв Голокосту. Ця трагедія дуже тісно пов'язана з нашою землею, адже близько чверті знищених у роки Другої світової війни євреїв  вбито  нацистами в Україні",  - нагадав Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 

Ілюстрацією цього зв'язку є історія Зиновія Толкачова, київського єврея, червоноармійця та художника. Він один з перших побачив жахи Аушвіцу і зафіксував їх у своїх малюнках. Його роботи представлені на виставці.

 

Віце-прем’єр з гуманітарних питань, Міністр культури В’ячеслав Кириленко зауважив: “Нас відділяє 70 років від злочинів нацизму, але, на жаль, і зараз у світі продовжуються звірства. Людство дало свою оцінку геноциду єврейського народу. Цілий пласт культури і звичаїв було знищено, і нацисти думали, що таким чином знищать і пам’ять про цей народ. Однак він виявився сильнішим будь-якого дикунства, показав свою велику життєспроможність, відновив свою державу. І в ці дні ми, повертаючи свої серця, і співчуваючи геноциду єврейського народу, хочемо ще раз засвідчити велику повагу до всіх людей, що пережили ці страхіття. В ці дні ми пишаємося українцями-праведниками, які допомагали євреям вижити на окупованих територіях".

 

Голокост став наступним після Голодомору 1932-1933 років геноцидом, вчиненим на українській землі, вважає Володимир В'ятрович.

 

"Пам'ять - запорука того, що подібні злочини більше не повторюватимуться. Ця тема особливо актуальна саме зараз, коли ми знову стали свідками агресії проти України, яка супроводжується злочинами проти людства. Блюзнірство агресора полягає в тому, що свої злочини Росія намагається приховати пропагандою про власну виключну роль у знищенні нацизму. Монополія у перемозі над Третім рейхом, за яку так завзято бореться сучасне російське керівництво, потрібна йому як індульгенція, яка виправдовує страшні злочини, що чинять ним сьогодні", - наголосив Голова Українського інституту національної пам'яті.

 

Директор Польського інституту в Києві, Радник-посланник Посольства Республіки Польща в Україні Ева Фігель висловила солідарність з українцями: "Ми думали, те, що сталося в Аушвіці й інших таборах – це вже у минулому. Що та важка, трагічна пам’ять захищає і буде захищати нас перед тим, щоб ніхто і ніколи не наважився знову зробити щось подібне. І я не втрачаю надії, що люди, які були в’язнями концтаборів, нагадають теперішньому поколінню про той трагічний час. Ми думали, що тепер ми як європейці живемо у спокійний мирний час, але як бачимо останім часом, ще деякі процеси не закінчились. І, на жаль, жахливі події повертаються до нас. Ми надіємося, що мир і злагода повернуться в Україну, що не будуть страждати люди, гинути діти, жінки та чоловіки, що всі повернуться до нормального життя".

 

Перемога над нацизмом стала можлива завдяки об'єднанню зусиль багатьох народів, в тому числі українців: які боролися в складі Червоної армії, в лавах УПА чи арміях західних союзників. Експозицію у Національному музеї історії Великої вітчизняної війни складають документальні матеріали учасників визволення Аушвіца та його в'язнів: військовополонених, учасників українського визвольного руху, остарбайтерів, євреїв з України, колишніх малолітніх в’язнів. 

«На цій виставці ми побачили інший вимір тої війни: це життя за межею, життя, де не можливо жити, життя знедолених, під прицілом палача», - сказав Директор Інституту історії України НАН України Валерій Смолій.

 

Представлено колекцію з фондів Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», матеріали Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпропетровськ) та Центрального державного архіву кінофотофонодокументів ім. Г. С. Пшеничного.

 

 

Опісля відбувся круглий стіл «Аушвіц: звільнення та пам’ять» до Міжнародного для пам’яті жертв Голокосту. 

 

Оглянути виставку можна до квітня за адресою: Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» (м. Київ, вул. Лаврська, 24). Музей працює з 10.00 до 17.00.  

 

 

Аушвіц - один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини. Діяв біля польського міста Освенцим у 1940‑1945 рр. Аушвіц став для світу символом Голокосту, геноциду й терору.

 

Через Аушвіц пройшли щонайменше 1,3 млн осіб, з яких 1,1 млн були знищені. Окрім євреїв та поляків, яких було найбільше серед полонених, у таборі смерті перебували й близько 110 тис. вихідців з України: військовополонені червоноармійці, члени Організації українських націоналістів, депортовані за спротив вивезенню на примусову працю або втікачі з цих робіт, близько 95 тисяч закарпатських євреїв.

 

27 січня 1945 р. війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили понад 7 тис. в’язнів концтабору Аушвіц. За 10 днів до того  близько 60 тисяч в’язнів, які могли рухатися, нацисти “маршем смерті”, пішки, відігнали в тил Третього Райху. Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина Анатолія Шапіро. На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка. Північний шлях до табору звільняла 152-га танкова бригада під командуванням Анатолія Ковалевського з Чернігівщини. Командир загинув у тому бою.

 

 

Прес-служба Українського інституту національної пам'яті

тел. (044) 253-15-63