«Воїни. Історія українського війська» - це 20 розповідей про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Світлини супроводжує інформація про тип військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва та найвизначніші битви.

Нагадаємо, що 14 жовтня, о 14.00, у Києві на Михайлівській площі відбудеться презентація виставки «Воїни. Історія українського війська».

РЕЄСТРОВИЙ КОЗАК, ГЕТЬМАНЩИНА ЧАСІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ДРУГА ПОЛ.  ХVІІ ст.

Козацьке військо розвивалося в умовах постійного очікування небезпеки. Народжувався новий тип воїна - універсального, витрива­лого, готового до швидкої зміни обстановки, із сильною вірою як у свої сили, так і в силу товариства.

Первинною одиницею козацького вій­ська була ватага. На кінець XVI ст. склалася його остаточна структура.

Верховним воєначальником козаків був гетьман. Нижче йшли полковники, сотники і десятники. Основними тактичними одиниця­ми стали полки та сотні. 1625 року реєстрове військо було поділене на шість полків. За гетьманування Богдана Хмельницького козаки мали до 20 полків, але їхня кількість та чисельність особового складу постій­но змінювалися. У XVIII ст. на Лівобережжі було 10 козацьких полків. Чисельність козаків у полку не була сталою і коливалася від 2 до 20 тис.

Коли козаки вперше виступили як організоване військо, їх чисельність становила від 2 до 10 тис.

Військово-адміністративний полково-сотенний устрій Війська Запорозького виявився настільки вдалий, що з невеликими змінами проіснував до кінця ХVІІІ ст.

РЕЄСТРОВИЙ КОЗАК, ГЕТЬМАНЩИНА ЧАСІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ДРУГА ПОЛ. ХVІІ ст.

Хмельниччина (1648-1657) підняла на боротьбу величезні маси народу. Так, за свідченнями сучасників, під Пилявцями козацьке вій­сько налічувало 100 тис. Під Зборів, за словами Хмельницького він привів до 360 тис. Регулярного війська було набагато менше: у міжна­родних договорах, підписаних гетьманом, фігурують 20, 40 та 60 тис. реєстрових козаків. Після смерті Хмельницького чисельність козацького війська зменшилася і зрідка перевищувала 30 тис. козаків.

РЕЄСТРОВИЙ КОЗАК, ГЕТЬМАНЩИНА ЧАСІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ДРУГА ПОЛ. ХVІІ ст.

Козаки використовували одночасно стрілецьку - рушниці, аркебузи, мушкети, яничарки, пістолі - і холодну зброю, в якій домінували шабля, спис і бойова коса. Хоча були поширені й ножі, кинджали, келепи, аркани, перначі, булави. В артилерії набули поширення гармати малих калібрів, яких у козацькому війську було небагато - як правило, два-три десятки. Їх обслуговували вправні гармаші.

При стрільбі використовувалися кулі, картеч й запалювальні снаряди.

Українське козацьке військо не мало окремих родів військ - козак був універсальним воїном. Тому правильно буде говорити про спосіб бою. Успіх у ньому досягався або завдяки рапто­вій атаці, або щільному вогню з рушниць і гармат. Відтак піхота становила ударну силу козацького війська. Висока вправність і використання найнові­ших досягнень у зброярській справі дозволили козацькій піхоті досяг­ти найбільш можливої щільності вогню. Козацька кіннота поступалася своїми якостями піхоті. Основними її завданнями були розвідка, переслідування, рейди, флангові атаки, заманювання до пасток.

А ще козацьке військо особливо було вправне в інженерно-саперній справі.

Козацький табір був водночас способом пересування, перевезення зброї, амуніції та їжі, надійним місцем відпочинку, також захистом під час бою. Досить було оточити себе возами та з’єднати їх мотузками й ланцюгами. Найвразливіші місця табору прикривали артилерією. За необхідності такий табір використовували й у наступі.

Протягом XVI ст. збільшувалася чисельність козацьких річко­вих флотилій. З другої половини цього століття козацтво все частіше з'являється на Чорному морі. А невдовзі ударів козацького флоту за­знають усі турецькі чорноморські міста, включно зі столицею Османської імперії.

МУШКЕТЕР НАДВІРНОЇ КОРОГВИ, ГЕТЬМАНЩИНА ЧАСІВ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО, ДРУГА ПОЛ. ХVІІ ст.

Війни з Москвою були для українських козаків звичною справою, починаючи з походу на Москву гетьмана Петра Сагайдачного 1618-го.  У цьому поході взяли участь близько 13 тисяч козаків, а вже 1621-го під Хотин він привів 40-ка тисячне військо.

1659-го року відбулася найвидатніша битва найбільшої російсько-української війни - Конотопська. Об’єднані загони українських козаків і кримськотатарських вершників під загальним командуванням гетьмана Івана Виговського вщент розбили чисельнішу московську армію. Не останню роль тоді відіграли організовані на західноєвропейський манер регулярні частини мушкетерів.