«Воїни. Історія українського війська» - це 20 розповідей про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення. Експозиція дає змогу зазирнути в минуле та подивитися, якими були однострої та зброя українських воїнів у різні історичні епохи. Світлини супроводжує інформація про тип військових організацій, чисельність і озброєння військ, методи воєнного мистецтва та найвизначніші битви.

Нагадаємо, що 14 жовтня, о 14.00, у Києві відбудеться презентація виставки «Воїни. Історія українського війська». УВАГА: змінилося місце проведення виставки: Київ, вул. Хрещатик 36, біля Київської міської державної адміністрації

СТРІЛЕЦЬ ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, АВСТРО-УГОРЩИНА, 1915 р.

Після більш як століт­ньої перерви українське військо відродилося знову. Цього разу - як невелике з’єднання у складі австрійської армії - легіон Українських січових стрільців. Після того як почалася Перша світова війна, Головна Українська рада та Україн­ська бойова управа у Львові 6 серпня 1914-го проголосили маніфест. У ньому закликали галичан піднятися проти російського панування в Україні, для цього гуртуватися під знаменами Українських січових стрільців для створен­ня добровільного військового підрозділу - легіону. На заклик відгукну­лося 28 тисяч добровольців. З них австрійська влада дозволила відібрати тільки 2,5 тисячі.

Легіон почав формуватися восени 1914-го за австрійським зраз­ком на два окремих курені (батальйони) та один напівкурінь. Курені ділилися на сотні (роти) по 220 осіб. До складу сотні входили чотири чоти (взводи). Чота складалася з чотирьох роїв (відділень), а один рій налічував 10-15 стрільців.

ХОРУНЖИЙ ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, АВСТРО-УГОРЩИНА, 1915 р.

“Усуси” показали себе вправними вояками на російсько-австрійському фронті. Відзначилися в запеклих боях за гори Маківку та Лисоню, а також боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями. Та ще більше вони зробили для підняття бойового та національного духу інших солдатів-українців.

1916-го Легіон був перетворений на регулярний 1-й Полк Українських січових стрільців. У роз­пал війни, у травні-червні 1916-го, Полк Українських січових стрільців вже додатково нарахо­вував: кулеметну роту, взвод мінометів і вогнеметів, ротний телефон­ний зв'язок, відділення хімічного захисту, технічну роту.

Легіон Українських січових стрільців постав як штатний підрозділ австро-угорської армії, тож мав на озброєнні австрійські гвинтівки Манліхера з багнетом. У боях також використовувалися пістолети, станкові кулемети Шварлозе та ручні гранати.

Крім військової підготовки Усуси проводили культурно-освітню роботу.