Протягом 9-16 квітня десять представників урядових і громадських організацій України проходили стажування у Франції в рамках проекту міжнародної технічної допомоги «Навчальні програми професійного зростання» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Реалізація навчальної програми «Громадянська освіта: пошук підходів до успішного впровадження Національної програми громадянської освіти в Україні» стало можливою завдяки плідній співпраці благодійної організації «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» та американської неурядової організації World Learning. Від Українського інституту національної пам’яті за результатами відкритого конкурсу в програмі брала участь і я.

У Парижі протягом тижня мала змогу ознайомитись із цінним, а головне – ефективним досвідом реалізації державної молодіжної політики й впровадження громадянської освіти у Франції. На семінарах, професійних тренінгових програмах, дискусіях і культурних заходах за участі представників Міністерства національної освіти Франції, Міністерства міського розвитку, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Національної поліції, громадських молодіжних організацій, вчителів і викладачів ми мали унікальну змогу обговорити найцікавіші аспекти реалізації державної молодіжної політики та отримати відповіді навіть на найгостріші запитання.

Щодо громадянської освіти Франції, то вона (за визначенням Алана Бергуньо – інспектора Міністерства національної освіти) охоплює всі сфери діяльності французького суспільства і передбачає становлення громадянської свідомості. Основний критерій впровадження ефективної громадянської освіти – це усвідомлення людиною своєї належності до державно-національної спільноти, шанобливе ставлення до державної мови, історії та традицій. Якщо говорити коротко, то у Франції для розвитку громадянської свідомості молоді залучено весь потенціал державного апарату. Величезна бюрократична машина обертається навколо кількох основних стрижнів, один з яких – громадянська освіта (в нашому розумінні – національно-патріотичне і громадянське виховання). У цю систему залучені не тільки освітні заклади, а й підприємства, громадські організації, агентства з міжнародного розвитку, заклади позашкільної освіти та багато інших установ і організацій.

Що об’єднує маленькі авторські пекарні та Міністерство внутрішніх справ, Національну французьку електроенергетичну кампанію й Агентство цивільної служби, приватні ремонтні майстерні та музеї Франції? Усі вони в тісній та плідній співпраці з Міністерством національної освіти творять з дітей і молоді повноцінних, свідомих громадян своєї держави.         

Інспектор дав корисну пораду українським посадовцям і освітянам – громадянська освіта має ґрунтуватися на історії власного народу, адже суспільства виживають тільки тоді, коли всі свої цінності передаються через покоління: «Якщо ваша країна, яка є молодою та перспективною, не дивлячись на різну історію регіонів, знайде те, що об’єднує і захід і схід, тоді це зможе по-справжньому поєднати державу. Поєднати не територіально, а ментально. Поєднати тим, що кожен громадянин України буде вважати себе частиною української спільноти, знаючи, що має одну історію, одну мову, й однакове прагнення з іншими українцями. У Франції, наприклад, вже давно відмовились від таких понять як «патріот» і «патріотизм», адже вони не дають згоди у суспільстві. Це надто широке і заідеологізоване поняття. У нас є поняття «свідомий, активний громадянин, який на відмінно виконує свою роботу» – це і є те, що об’єднує країну» – відверто підмітив п. Алан.

Громадянська і моральна освіта – це шкільний предмет, який офіційно викладається у Франції з 2013 року, починаючи з початкової школи. Як зазначали інспектори Міністерства національної освіти, це єдиний предмет, який викладає спільні республіканські цінності для всієї молоді Франції, не дивлячись на її етнічну строкатість. Учитель перебуває в ролі порадника, наставника. Його основна роль – навчити учня думати, аналізувати та критично мислити. «Ви знаєте, хто перший учень у класі? – запитувала у нас Наталі Родолек – тренерка з використання ІК-Технологій в освіті, – Перший учень в класі – це вчитель! Тільки перебуваючи в ролі учня, вчитель розвивається разом із дітьми, а значить – розуміє своїх вихованців». Французькі вчителі з обережністю ставляться до викладання «над новітньої» історії (подій, які відбулись протягом останніх двох років у країні), адже завжди існує ризик наразитися на небезпеку, на непорозуміння. А все тому, що бракує нових ґрунтовних наукових досліджень, які б незаангажовано розкривали події. Це – найкращій грунт для розвитку критичного мислення у дітей.

Серед багатьох департаментів і відділів Міністерства національної освіти Франції є такий, який займається збереженням національної пам’яті. Серед основних його завдань – надання рекомендацій щодо відзначення пам’ятних дат Франції, організація та проведення освітніх конкурсів для дітей та молоді, а також – надання історичних джерел і документів спеціальній комісії Міністерства, які є підставою для внесення змін у шкільні навчальні програми з курсу громадянською та моральної освіти, історії та географії Франції. «Наше основне завдання –проводити дезінфекцію нації через збереження та постійну актуалізацію цінностей республіки. Кожен громадянин має себе усвідомлювати не членом окремої маленької спільноти, а членом всієї нації. Адже національно зріла та свідома особистість – це француз, який говорить французькою, співставляє себе з республікою, шанує цінності і символи держави, а головне – вважає, що Франції є що сказати світові», – зазначив Жиль Браун, співробітник Міністерства національної освіти.

Звісно, не існує єдиної панацеї для ментального поєднання нації. Застосувати за зразок державні механізми з упровадження єдиної молодіжної політики Франції для розбудови України те саме, як зняти мірки з іншої людини, а вдягнути штанці на себе. Налагодження діалогу між урядовими установами, громадськими організаціями й українською громадою сприятимуть розробленню спільного дієвого механізму з реалізації державної молодіжної політики, зокрема – національно-патріотичного виховання.

Сьогодні ми маємо навчитися вірно розставляти акценти в державній політиці, захищати свою мову та розбудовувати систему національної освіти. Ми маємо навчитися презентувати себе і свою державу в світі та вивчати історію через цінності нації, а не тільки через сухий фактаж – набір дат, подій і явищ. Ми маємо пам’ятати, що шлях до порозуміння – це те, що нас усіх об’єднує. І це – наші традиції, культура, історія, досвід державотворення.

Текст: Ганна Байкєніч, Український інститут національної пам’яті