1840, 26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.

Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Форзац першого видання «Кобзаря»

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Кількість сторінок різнилася від 106 до 116-ти. Це пов’язано з тим, що в друкарні в деяких примірниках відновили вилучений цензором текст. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».

Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

Сьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.

Віртуальна ексурсія експозицією Національного музею Тараса Шевченка

Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

Сергій Горобець

1986, 26 квітня – аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Документальний фільм на тему за лінком.

Дискусія "Як Чорнобиль наблизив розпад СРСР? Як впливає на Україну?" тут.

1966, 26 квітня – у Кам’янець-Подільському народився Валерій Лізвінський, майор (посмертно), помічник командира батальйону з оперативного забезпечення 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув 20 січня 2015-го під час оборони донецького аеропорту. Після того, як вибухнув і завалився новий термінал, доля Валерія спершу була невідома. Тіло вдалося доправити додому тільки через місяць. Поховали його 22 лютого на Алеї слави міського кладовища Кам'янець-Подільського.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту». За мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Валерію Лізвінському присвоїли звання  почесного громадянина рідного міста.

1982, 26 квітня – у Донецьку народився Святослав Василенко, підполковник (посмертно), заступник командира частини з виховної роботи 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ.

Загинув 9 лютого 2015-го, потрапивши під обстріл поблизу села Логвинове (траса між Дебальцевим та Артемівськом). Разом зі Святославом Василенком в УАЗі перебували полковник С. Циганок, молодший сержант А. Макаренко, підполковник А. Музика та полковник І. Павлов. Усі загинули.

Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

За матеріалами Книги пам’яті полеглих за Україну