Харківський національний університет – один із найстаріших університетів Східної Європи. Заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітителя В.Н.Каразіна, згідно із грамотою Олександра І.

Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року. Історія університету тісно пов`язана з  історією українського національного відродження ХІХ–ХХ ст. Харківський національний університет  зіграв велику роль у перетворенні Харкова на крупний науковий і культурний центр, освітянську столицю України, він займає одні з перших місць у  всеукраїнських рейтингах серед класичних університетів і добре відомий далеко за межами України.

 Іван Степанович Рижський  — філософ, логік і мовознавець, колезький радник, кавалер ордена Св. Анни 2-го ступеня, перший ректор Харківського університету.

Історія Харківського національного університету є невід’ємною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. З Харківським університетом пов’язані імена таких усесвітньо відомих учених, науковців та просвітителів, як П.Гулак-Артемовський, О.Ляпунов, М.Костомаров, М.Барабашов, М.Бекетов, Д.Багалій, М.Сумцов, А.Краснов, М.Остроградський, В.Стеклов, О.Потебня, О.Погорєлов та багато-багато інших.

Харківський університет – єдиний в Україні, де навчалися і працювали три лауреати Нобелівської премії – біолог І.Мечников, економіст С.Кузнець, фізик Л.Ландау.

Почесними членами та почесними докторами університету в різні часи було обрано визначних діячів науки та культури різних країн: І.Гете і О.Гумбольдта, І. Франка і Л. Толстого, П.Семенова-Тян-Шанського , М. Грушевський та інших.

З університетом пов’язане видання перших вітчизняних газет і часописів, створення перших наукових товариств. 1811 при ньому було засноване Філотехнічне Товариство, а у другій половині 19 ст. — Харківське Математичне Товариство, Харківське Історично-Філологічне Товариство, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне, та інші. З ініціативи діячів університету з'явились перші періодичні видання на Слобожанщині: «Харьковскій Еженедельникъ» (1812), «Украинскій Вестникъ» (1816—1819), «Украинскій Журналъ» (1824—1825) й інші. За перший період свого існування університет (1805—1835) мав вплив на організацію шкільництва на Слобожанщині. З 1874 університет видає «Учені записки».

Указом Президента України у жовтні 1999 року Харківському університетові надано статус “національного” і присвоєно ім’я його засновника – В.Н.Каразіна. 

                                                     ЛІТЕРАТУРА:

1.Багалий Д. Описание истории Харьковского университета (по неизданым материалам 1802-1815) - Х., 1896. - Т.1.-1204 с.

2.Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его

существования (1805–1905), составлен Д.И. Баглием, Н.Ф. Сумцовым и

В.П. Бузескулом. – Х., 1906.– 329 с.;

3.Посохов С. Образи університетів Російської імперії другої половини ХІХ– початку ХХ століття в публіцистиці та історіографії .- Харків.– 2006.– 368 с.

4. Харківський університет // Довідник з історії України. – К., 2001. – С. 1009-1010;

5. Харківський університет імені В. Н. Каразіна за 200 років. — Х., 2004.- 750с.