Києво-Могилянська академія – один з перших вищих навчальних закладів у Східній Європі. Веде свій початок від Київської братської школи, заснованої у 1615 р. За ініціативою архімандрита Петра Могили у 1632 р. до неї була приєднана школа Києво-Печерської лаври. Об’єднаний навчальний заклад почав називатися Києво-Братською, або, на честь її покровителя Петра Могили, Києво-Могилянською колеґією. Сучасники ще з 30-х рр. XVII ст. іменували Колеґію академією, проте офіційно юридична назва академії була закріплена лише у 1701 р.

Тут навчалися Димитрій Ростовський, Йоасаф Бєлгородський, Іоанн Тобольський, канонізовані православною Церквою, а також Я. Козельський, М. Ломоносов, Г. Сковорода, Є. Славинецький, С. Полоцький, гетьман І. Самойлович та ін. Викладали в академії відомі вчені-просвітителі, зокрема І. Гізель, Г. Кониський, З. Копистенський, Ф. Прокопович, С. Яворський. Академія діяла до 1817 р.

Відродження та становлення.

1991 р. (19 вересня) розпорядження Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії» на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Унiверситету «Києво-Могилянська академія» (УКМА).

1991 р. (16 жовтня) презентація відродження Києво-Могилянської академії.

1992 р. (24 серпня) офіційне відкриття Університету «Києво-Могилянська академія», посвята перших вступників у студенти.

1994 р. (19 травня) Указ Президента України про надання УКМА нового статусу – Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА).

1994 р. (30 червня) рішення Міжгалузевої Республіканської акредитаційної комісії про ліцензування НаУКМА за четвертим рівнем акредитації.

1998 р. (7 липня) НаУКМА акредитований Державною акредитаційною комісією України.

Сьогодні Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) — вищий навчальний заклад. Розміщується в корпусах історичної Києво-Могилянської академії, від якої отримав свою назву. НаУКМА вважає себе наступницею історичної Києво-Могилянської академії. З 2009 року має статус дослідницького та автономного університету.

Література:

1. Андрущенко М. Парнас віршотворний: Києво-Могилянська академія і український літературний процес XVIII ст. / НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. — К. : Українська книга, 1999. — 208с.

2. Довідник з історії України. – К.: Генеза, 2001. – С. 298.

3. Енциклопедія історії України. – К.: Наукова думка, 2007. – Т. 7. – С. 183 – 186.

4. Києво-Могилянська академія в іменах. XVII-XVIII ст. (1500 імен) – К.: Вид. дім "КМ Академія", 2001. – 736 с.

3. Києво-Могилянська академія: матеріали до бібліографічного покажчика літератури з фондів Наукової бібіліотеки НаУКМА / Вип. 1. Укладач: В.П. Шульга – К.: Вид. дім "КМ Академія", 2002. – 99 с.

4. Нічик В., Хижняк З. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі культурні зв’язки // Наукові записки. Історичні науки. – К.: «КМАкадемія», 2000. – Т.18. – С.12-28.

5. Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов'янських народів: збірник наукових праць / Ред. В.М. Русанівський. – К. : Наукова думка, 1988. – 183 с.