Свято- Успенська Києво-Печерська лавра — одна з найбільших православних святинь України, пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

З часів свого заснування у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році.

Монастир був заснований у 1051 році монахом Антонієм як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Пізніше над печерою було побудовано дерев'яну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

В XI столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» – головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні.

Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно – слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті временних літ»), Нікон, Сільвестр. У XIII столітті було складено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі.

З 1592 по 1688 роки монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, з 1688 року — Московського патріарха, з 1786 — Київського митрополита.

                                     Архітектурний ансамбль

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври складався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну напрямків у мистецтві, розвиток інженерної думки. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на 22 га і поділяється на такі частини:

• Верхня лавра
• Ближні печери
• Дальні печери
• Гостинний двір

Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття.

Некрополь Києво-Печерської лаври: (Інтернет – ресурс: http://wek.kiev.ua/uk/Некрополь_Києво-Печерської_Лаври)

Некрополь Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври розвивався одночасно з монастирем. Померлих ченців та інше духовенство ховали у печерах, а також у храмах Лаври, зокрема в її головному храмі - Свято-Успенському соборі. Крім того, до території некрополя варто зарахувати також територію храма Спаса на Берестові Тут поховані: св. Михайло, митрополит Київський , прп. Феодосій Печерський, кн. К. Острозький, Є. Плетенецький, З. Копистенський, І. Гізель архимандрити Лаври, П. Беринда, управитель лаврської друкарні, Т. Земка, ректор Києво-Могилянської колегії, св. Петро Могила, Митрополит Київський, С. Косов, В. Ясинський митрополити Київські, а також київський воєвода Ян Вишата, кн. Євпраксія, сестра Володимира Мономаха, князі Скиргайло, Олельковичі, а також Вишневецькі, Тишкевичі, кн. П. Румянцев-Задунайський, К. Іпсіланті (зараз його перепоховано у сквері між будинком намісника Лаври і келіями соборних старців) та інших відомих людей. У зв`язку з руйнацією собору від вибуху 1941 року, більша частина поховань загублена. У відновленому Соборі поховання поки що не відновлювалися. У храмі Спаса на Берестові поховано Вел. кн. Юрія Володимировича Долгорукого, його сина Гліба Юрійовича та іншіх Мономаховичів. у Верхній Лаврі перепоховано К. Іпсіланті. Також біля Трапезної палати поховано П. Столипіна, В. Кочубея, І. Іскру. На майданчику біля Хрестовоздвиженського храму (Ближні печери) поховано кн. С. Кудашева.

Література:

1. Вечерський В. Українські монастирі. — К.: Наш час, 2007. — 400 с.

2. Івакін Ю. До питання про кам'яну архітектуру пізньосередньовічного Києва. // Археологія Києва. Дослідження і матеріали. – К.: Наукова думка, 1979.– С.107-124.

3.Кілессо С. Києво-Печерська Лавра, — К.: Техніка, — 2003. — 200 с.

4.Титов Ф. Путеводитель при обозрении святынь и достопримечательностей Киево-Печерской Лавры и г. Киева. – К., 1910. Перевидання – К.:УКСП "Кобза", 1993.– 176с.

5. Холостенко М. Успенський собор Печерського монастиря // Стародавній Київ. – К., 1975. – С.107-170.