Кирило-Мефодіївське братство (товариство) – українська таємна політична організація, яка існувала в Києві протягом грудня 1845 –  березня 1847 рр. Ініціаторами створення були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Членами братства були Г. Андрузький, О. Навротський, Д. Пильчиков, І. Посяда, М. Савич, О. Тулуб. У квітні 1846 р. до братства вступив Т. Шевченко.

Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства викладені в «Книзі буття українського народу», «Статуті Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», підготовлені М. Костомаровим,  та в «Записці», написаній В. Білозерським. В основу документів було покладено ідеї панславізму та українського національного відродження. Головне завдання братства полягало в побудові майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення цілого ряду реформ, зокрема, створенні демократичної федерації слов'янських народів на принципах рівності і суверенності на чолі з Україною; знищенні царизму, скасуванні кріпосного права та станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи втілення їх у життя – від ліберально-поміркованого реформізму (М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш) – до революційних методів боротьби (Т. Шевченко, М. Гулак, Г. Андрузький).

Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: розповсюджували програмні документи, прокламації («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Т. Шевченка; займалися науковою роботою, виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, П. Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 р.).

У березні 1847 р. за доносом провокатора О. Петрова діяльність братства була викрита, а його члени заарештовані. Найтяжче було покарано Т. Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу з забороною писати і малювати.

Література

1.                       Бойко М.П. Кирило-Мефодіївське товариства: філософські та культурологічні ідеї національної самосвідомості та державотворення / Дніпродзержинський держ. технічний ун-т. – Дніпродзержинськ: Вид. від. ДДТУ, 2006. – 452 с.

2.                       Бондаренко К. Кирило-Мефодіївське товариство // Довідник з історії України (А-Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-ге вид., доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – С.  306-307.

3.                       Козачок Я.В., Горленко О.А. Забуттю не підлягає: Микола Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство: монографія / Національний авіаційний ун-т. – К.: НАУ, 2007. – 80 с.