Національна бібліотека імені Оссолінських – зараз національна бібліотека Польщі. Була заснована графом Оссолінським у 1817 році у Львові в приміщенні колишнього монастиря кармеліток черевичкових. Після Другої світової війни, у 1947 р., 70% фондів переїхало у Вроцлав, натомість, у Львові було засновано Національну бібліотеку імені Василя Стефаника.

Бахчисарайський палац – ханський палац, родова резиденція династії Ґіреїв – правителів Кримського ханства. Головна ідея палацу – втілення на землі мусульманського уявлення про райський сад. Будівництво палацу у XVI ст. відбувалося паралельно з розбудовою Бахчисарая. У 1736 р., в ході Кримської війни, місто і ханська резиденція були спалені, але зберігся докладний опис палацу. Після того палац був майже повністю перебудований. За часів входження до складу Російської імперії палац був знову перебудований, частково розібраний, а також суттєво змінилися інтер’єри. За радянських часів Ханський палац став музеєм, а з 1960-х рр. в ньому проводяться реставраційні роботи для відновлення першопочаткового вигляду.

Бердичів – місто в Житомирській області. Відоме головним чином тим, що в ньому вінчався Оноре де Бальзак, та статусом неофіційної єврейської «столиці» в Україні. Єврейська громада в Бердичеві вперше була зафіксована у 1721 р., а з кінця XVIII ст. Бердичів став одним із центрів Хасидизму. Після встановлення наприкінці  століття смуги осілості для євреїв та після польського повстання Бердичів перетворився із здебільшого польського у здебільшого єврейське містечко (до 80 % населення). В літературі XIX – початку ХХ ст. Бердичів виступав як символ чи типовий зразок єврейського містечка. Радянська політика коренізаціі принесла використання в Бердичеві єврейської мови як офіційної, німецька окупація – майже повне знищення єврейської частини населення. Зараз Бердичів – потужний єврейський культурний центр, однак єврейська частина становить лише 3 % населення міста (http://www.eleven.co.il/article/10543).

В Бердичеві збереглися: єврейське кладовище та мавзолей цадика Леві Іцхака Бердичівського; братська могила євреїв – жертв голокосту; синагога, чисельні єврейські будинки-пам’ятки; будівлі єврейських банків, які у ХЧХ ст. були відомі в усій Європі; спогади Оноре де Бальзака про Бердичів та про єврейські традиції містечка.

Бердичівська велика хоральна синагога – будівля головної синагоги – була споруджена у 1850 р. Це була одна з перших у Російській імперії хоральних синагог. На відміну від звичайної синагоги, тут працював постійний хор з добре підібраними голосами, кантор з обов’язковою музичною освітою й красивим баритоном. У 1929 р. у будинку синагоги утворили клуб безбожників. Після німецької окупації від хоральної залишилися тільки стіни. Після війни міська влада повернула будинок єврейській громаді, однак через еміграцію єврейського населення синагога занепадала, і вже з середини 60-х рр. перестала діяти.

Могила рабі Нахмана з Брацлава (1772-1810), засновника  брацлавського хасидизму. Могила відразу після смерті стала місцем паломництва брацлавських хасидів, ця традиція зберігалася до 1920-х рр. і відновилася наприкінці 80-х рр. ХХ ст. В першій половині 1990-х рр. були спроби перенести тіло рабі Нахмана до Єрусалиму, однак брацлавські хасиди виступили проти цього, і зараз уманська могила приймає паломників з різних країн. Щорічно на свято Рош ха-Шан могилу відвідує 20-25 тис. паломників. Біля могили побудована одна з найбільших (розрахована на 6 тис. паломників) синагог Європи.

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові – єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні. Збудовано у другій половині XIV ст.  Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської громади у Львові. У 1367 р. церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Собор кілька разів добудовувався та оздоблювався. За радянських часів собор був закритий і переданий різним музеям. Вірменській громаді його повернули у 2000 р.

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ в Бережанах – педагогічний інститут, був заснований у 1996 р. для угорського населення Закарпатської області. Інститут став освітнім, науковим і культурним угорським осередком. Головні дослідницькі програми інституту спрямовані на вивчення історії краю, використання угорської мови в регіоні, а також на дослідження міжетнічних відносин.

Каплиця Боїмів у Львові була побудована на початку XVII ст. на території тогочасного міського цвинтаря над фамільною гробницею Боїмів – родини львівських патриціїв угорського походження. Всього в каплиці було поховано 14 членів династії Боїмів, однак на початку ХІХ ст. за розпорядженням австрійської влади поховання були перенесені на одне з міських кладовищ. У 1945-1969 рр. каплиця була закрита для відвідувачів.

Болград був заснований на місці у 1821 р. як центр колонії болгарських переселенців, які тікали з-під влади Османської імперії. Собор Преображення Господнього був побудований у 1833—1838 рр. З моменту освячення собору служба проводилась болгарською, потім румунською і церковнослов’янською мовою із російською простонародною вимовою. Для болгар цей собор за своїм значенням рівний собору Святого Олександра Невського в Софії.