1889-1960

Перший генеральний секретар міжнаціональних справ в УНР (липень 1917 – 24 січня 1918 р.). За його керівництва закордонною політикою Франція й Англія de facto визнали УНР, а держави Четвертного союзу визнали УНР de jure, і у січні-лютому 1918 р. за участю О. Шульгіна українська делегація проводила мирні переговори з Центральними державами у Бресті-Литовському, підписала мирний договір від 8 лютого. Організатор З’їзду народів Росії у Києві 8-15 вересня 1917 р.

З ініціативи Центральної Ради у 1917 р. був делегатом до Ради робітничих і селянських депутатів. У 1918 р. був відряджений послом від Української держави до Болгарії, керівником політичної комісії української делегації на переговорах з радянською Росією. Пізніше був членом делегації від Директорії УНР на Паризькій мирній конференції (18 січня 1919 – 21 січня 1920 р.).

О. Шульгін був членом Товариства Українських Поступовців, а потім Української партії соціал-федералістів, тобто прихильником входження України до складу Росії як федерації. Був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

З 1920-х рр. перебував в еміграції і брав участь у емігрантських урядах УНР, жив у Празі, був професором Вільного українського Університету. Сфера наукових інтересів – історія, соціологія.