Перший поділ Речі Посполитої

В другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала перманентну кризу політичної системи і втратила фактичну незалежність. Сусідні держави, Пруссія, Російська та Австрійська імперії, фактично контролювали значну частину її території. Земель Речі Посполитої до сусідів був погоджений між Росією і Пруссією 6 лютого 1772 р. у Петербурзі, а 19 лютого 1772 р. у Відні між Росією і Австрією.

За цим поділом до Російської імперії відійшла частина Прибалтики та Білорусі; Пруссія отримувала прилеглі до балтійського моря воєводства, крім Ґданська, таким чином з’єднавши суходолом свої східну і західну частини; Австрія отримала частини Сандомирського, Краківського та Бєльського воєводств, а також всю Галичину – Червону Русь, що включала в себе Белзьке і Руське (Холмська, Сяноцька, Перемишльська, Львівська і Галицька землі) воєводства, а також частину Волинського воєводства і Поділля.

Другий поділ Речі Посполитої

Після прийняття Травневої польської конституції у 1791 р. була створена російська армія, яка у ніч із 7 на 8 травня 1792 р. вступила на Правобережжя України та Білорусі. Польський король Станіслав Август Понятовський віддав наказ припинити збройний супротив російським військам.

8 грудня 1792 р. Катерина ІІ підписала іменний указ «О распоряжениях в польских областях, занятых российскими войсками», за яким на головнокомандувача російськими військами на Правобережжі М. Кречєтнікова було покладено виконання першочергових військових і політичних завдань щодо освоєння нових територій.

В цьому указі було визначено адміністративний поділ приєднаних земель. На більшій частині територій Литви і Білорусі створювалося Мінське намісництво, на більшій частині Волині – Ізяславське, на частині Поділля – Брацлавське.

За новою конвенцією від 12 січня 1793 р., яка була підписана у Санкт-Петербурзі між Пруссією та Росією було проведено другий розділ Польщі, за яким до прусської корони відійшли області Торуні, Познані і Ґданська, до російської – території Брацлавського, Ізяславського, Мінського і Подільського намісництв, що включали Житомирський, Заславський, Звягельський, Овруцький, Острозький, Рівненський, Старокостянтинівський регіони та східні частини Дубенського, Кременецького і Луцького регіонів. Західний кордон Російської імперії був тимчасово встановлений на території Волині вздовж лінії Дубровиця – Рівне – Катербург (Дубенського повіту). Правобережній Україні була надана офіційна назва Південно-Західна Росія або Південно-Західний край.

Ці територіальні зміни були затверджені договорами з Річчю Посполитою від 11 липня 1793 р. та з Пруссією від 14 вересня 1793 р.

27 березня 1793 р. вийшов царський маніфест про включення території Правобережжя до складу Російської імперії. Маніфест зачитували у церквах, де до присяги приводилися війська. Шляхетський стан, духовенство, міщани і єврейське населення подавали особисті присяжні листи, де засвідчували свою лояльність російській цариці. Посполиті присяги не складали, за них це робили їх власники. Вільні громадяни, які не бажали складати присягу на вірність, могли/мали виїхати за межі імперії.

Третій поділ Речі Посполитої

Після придушення повстання Т. Костюшка у 1794 р. російськими та прусськими військами за участі Австрії, землі Речі Посполитої остаточно були поділені між трьома державами.

23 грудня 1794 р. /3 січня 1795 р. між Росією і Австрією було підписано конвенцію про необхідність припинення існування Речі Посполитої і про її остаточний поділ. Конвенція між Росією, Австрією та Пруссією від 13 жовтня 1795 р. підтвердила цей поділ.

Росія отримала землі на схід від Західного Бугу та лінії Немирове – Гродно, а також Курляндія; Пруссія отримала землі на захід від Пилиці й Вісли (включно з Варшавою), Західного Бугу та Німану, а також Західну Литву; Австрія отримала землі між Пилицею, Віслою та Західним Бугом.

Територія, що перейшла під владу Російської імперії, була розділена на губернії (Курляндську, Віленську і Гродненську). Тут були збережені колишня правова система.

Землі, що відійшли під владу австрійської корони, отримали назву королівства Галичини і Лодомерії і були розділені на 12 округів. Тут були введені німецька школа і австрійське право.