(1893 – 1986)

Громадсько-політичний та культурно-освітній діяч Закарпаття ХХ с., педагог, адвокат, міністр культів, шкільництва і народної освіти в уряді Карпатської України, голова Сойму Карпатської України.

Народився А. Штефан у 1893 р. у с. Порошково комітату Унг (тепер Перечинський район Закарпатської обл.) у родині греко-католицького священика. Навчався в Берегівській гімназії, яку закінчив у 1910 р., та в Ужгородській духовній семінарії (1910-1914 рр.). До 1917 р. навчався на філософському факультеті Будапештського університету. Після закінчення працював професором учительської семінарії в Ужгороді (1918-1919 рр.) та Ужгородської гімназії (1920-1922 рр.). Протягом 1922-1938 рр. займав посаду директора Державної торговельної академії в Ужгороді, а згодом – у Мукачеві та Сваляві.

До громадсько-політичної діяльності А. Штефан долучився в період розпаду Австро-Угорської імперії. В 1918 р. він очолив делегацію від Закарпаття під час переговорів у Відні з головою Української парламентської репрезентації Є. Петрушевичем. У цей же час він став одним із організаторів і активним учасником Всезакарпатського конгресу 21 січня 1919 р., на якому було прийнято рішення про возз’єднання краю з Україною.

Августин Штефан тісно співпрацював з періодичними виданнями. Зокрема, він став одним із засновників і редакторів газет «Русин» (1920-1921 рр.), «Учительський голос» (1929-1938 рр.), «Українське слово» (1932-1938 рр.). Упродовж міжвоєнного періоду А. Штефан був членом Руської Хліборобської (Земледільської) Партії (1920-1924 рр.) та Аграрної партії (1929-1938 рр.). У 1934 р. він став одним із організаторів української фракції Аграрної партії в Чехословацькому парламенті. Крім того, у 1920-1938 рр. Штефан виконував обов’язки постійного екзаменатора Крайової іспитової комісії для педагогів горожанських шкіл. Будучи активним просвітянином і членом Головної управи Педагогічного товариства (1926-1939 рр.) у співавторстві видав «Граматику української мови» (1931 р.).

Як член Аграрної партії, А. Штефан брав участь в обговоренні автономних проектів, був членом Першої Руської (Української) Центральної Народної Ради. У часи становлення Карпато-Української державності А. Штефан відзначився особливою активністю серед політичної верхівки краю. У січні 1939 р. він став членом виконавчого комітету партії Українське Національне Об’єднання, а незабаром був делегований від Української Національної Ради до «Чесько-Українського товариства» в Празі (січень-лютий 1939 р.). 12 лютого 1939 р. А. Штефана обрали послом Сойму Карпатської України, а в день його проведення – 15 березня 1939 р. – головою Сойму. Августин Штефан був призначений міністром культів, шкільництва і народної освіти Карпатської України. Проте до виконання обов’язків приступити було неможливо, оскільки всі сили були кинуті на захист держави від угорських окупантів.

         Після загарбання Закарпаття військами Угорщини А. Штефан був змушений емігрувати через Румунію та Югославію до Братислави, а згодом до Праги. Він брав участь у переговорах екзильного уряду Карпатської України з Проводом Українських Націоналістів, очолюваним А. Мельником в Італії. Увійшов до складу емігрантського уряду А. Волошина. Упродовж 1939-1940 рр. працював директором Комерційної академії в Братиславі, а з 1940 р. до 1945 р. – в українській гімназії в Празі. З 1945 р., коли гімназію перенесли до Аугсбургу, і до 1949 р. А. Штефан продовжував свою професійну діяльність. Емігрувавши до США, у 1949-1969 рр. він викладав українську мову в Українському католицькому інституті для дівчат у Стамфорді (штат Коннектикут). Одночасно А. Штефан співпрацював з україномовними часописами «Карпатська зірка» (Нью-Йорк), «Карпатський голос» (Філадельфія), «Вільне слово» (Торонто) та ін. В еміграції колишній голова Сойму підтримував контакти з різними громадськими організаціями, які були популярними серед українців. Августин Штефан надавав також консультаційну та матеріальну допомогу землякам.

         Августин Штефан – автор численних публікацій з історії Закарпаття міжвоєнного періоду. Найпопулярнішими серед них є «Карпатський Березень» (1950 р.), «Хуст 1919-1939» (1959 р.), «Українське військо в Закарпатті» (1959 р.), «Кольори герба і прапора Закарпаття» (1970 р.), «Президент Монсиньйор Августин Волошин» (1970 р.), «Біографія о. Августина Волошина» (1971), «Василь Гренджа-Донський» (1975 р.), «Хресна дорога бл. п. єпископа Нярадія» (1977), «Августин Волошин – президент Карпатської України» (1977 р.), «За правду і волю: Спомини і дещо з історії Карпатської України» (Кн.1 – 1973, Кн.. 2 – 1981 р.)

Помер Августин Штефан 4 вересня 1986 р.

Августин Штефан поряд з іншими провідниками Карпатської України залишився у пам’яті співвітчизників як один з вірних поборників української національної ідеї та соборності українських земель.

Праці А. Штефана

Штефан А. Закарпаття в 1919-1939 / А. Штефан // Енциклопедія українознавства: Загальна частина. – К., 1995. – Т.3. – С. 949-950.

Штефан А. З останніх днів /А. Штефан // Вільне слово (Торонто). – 1969. – 20 листоп., 6 груд.

Література:

Вегеш М. Августин Емілійович Штефан // Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / Під ред. М.М. Вегеша. – Ужгород: Вид-во «Карпати», 2002.