Звернення уряду Української РСР до конференції у Сан-Франциско
(26 квітня 1945 р.)

 Від імені уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки ми маємо честь подати таку заяву конференції Об’єднаних націй у Сан-Франциско, скликаній з метою створення Міжнародної Організації в справі підтримання миру і безпеки.

 Українська Радянська Соціалістична Республіка на підставі своєї Конституції, ухваленої 30 січня 1937 року, а також змін і поправок до Конституції, ухвалених Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 4 березня 1944 року, відновила право, яке раніше належало республіці і яке вона добровільно уступила СРСР у 1922 році, на встановлення безпосередніх відносин з іноземними державами, укладення угод з ними, незалежне представництво на міжнародних конференціях і в органах, створених останніми. Це також повністю відповідає Конституції СРСР і конституційним актам Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1944 року.

 Українська Радянська Соціалістична Республіка, з населенням понад 40 млн. чоловік, є однією з найбільших європейських держав. Україна, розташована на південно-західних кордонах Радянського Союзу, протягом тільки останніх 30 років була об’єктом численних іноземних вторгнень, в результаті яких український народ зазнав незліченних злигоднів. Тому Українська Республіка знаходиться в числі держав, які найбільш заінтересовані в охороні своєї безпеки від нападів агресорів. Україна неодноразово була об’єктом кровопролитних вторгнень агресорів, які протягом віків прагнули до того, щоб захопити її територію, робочу силу, матеріальні ресурси і поневолити її народ. Всьому світові відомий той вклад, який вніс український народ в справу розгрому спільного ворога Об’єднаних Націй. Добре відомі стійкість і героїзм, які український народ, разом з іншими народами Радянського Союзу, проявив і проявляє в його боротьбі проти німецьких загарбників, так само як і впертість, з якою він захищав свою землю, свої великі міста — Київ, Одесу, Харків і інші міста і села України. Його партизанський рух, який підривав міць ворога і порушував його комунікації в тилу, також добре відомий. Відомі і жертви, яких зазнав український народ в його боротьбі проти спільного ворога. Досить сказати, що під час свого останнього вторгнення на територію України німецькі орди заподіяли шкоди українському народові, яка обчислюється в кілька мільярдів доларів, знищили кілька мільйонів мирних громадян і загнали у німецьке рабство понад три мільйони чоловік.

 Природно, що український народ, який зазнав таких великих жертв у цій війні і віддав усі свої матеріальні ресурси для справи розгрому ворога, український народ, солдати якого становлять найменше одну п’яту Збройних Сил Радянського Союзу, життєво зацікавлений у тому, щоб його зусилля і зусилля всіх народів Радянського Союзу, а також інших народів, що борються з спільним ворогом, закінчились тривалим миром і привели після переможного закінчення війни до створення умов, які гарантуватимуть український народ і інші миролюбні нації від нових випробувань війни. Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки впевнений в тому, що Україна, яка відіграла помітну роль у розгромі ворога, з її великими людськими силами і матеріальними ресурсами, буде спроможна внести великий вклад в справу зміцнення миру і підтримання загальної безпеки.

 На підставі вищезазначених міркувань Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки, керований бажанням сприяти встановленню гарантії миру і безпеки після війни як для власного народу, так і для інших народів, вирішив звернутися до Конференції Об'єднаних націй з заявою, повідомляючи про своє бажання приєднатися до загальної Організації Безпеки як одна з держав-засновників, а також взяти участь в конференції Об’єднаних націй у Сан-Франциско.

 Голова Ради Народних Комісарів УРСР М.С.Хрущов

 Народний Комісар Закордонних Справ Д.З.Мануїльський

Про  включення Української РСР і Білоруської РСР в число первісних членів Міжнародної Організації.

Резолюція конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франціско, одноголосно прийнята другим пленарним засіданням конференції
(27 квітня 1945 р.)

 Засідання рекомендує, щоб Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка були запрошені стати первісними членами пропонованої Міжнародної Організації.

Про запрошення Української РСР і Білоруської РСР на конференцію
Об’єднаних націй у Сан-Франціско.

Резолюція конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франціско,  одноголосно прийнята на засіданні  Виконавчого Комітету конференції
(30 квітня 1945 р.)

 Оскільки конференція вирішила запросити Українську Радянську Соціалістичну Республіку і Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку стати первісними членами пропонованої Міжнародної Організації, Виконавчий Комітет рекомендує Керівному Комітету дозволити представникам цих республік негайно зайняти свої місця на конференції, як вони просили про це через представника Радянського Союзу.