Зборівський договір від 8 серпня 1649 р. (повна назва – «Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти супліки») – жалувана грамота короля своїм підданим, угода, укладена між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з другого.

Зборівський договір легалізував самоврядність козаків в межах Речі Посполитої у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині.
Зборівський договір вперше зафіксував кордони українського державного утворення.