Європейська Мережа Пам'яті та Солідарності (ЄМПС) запустила унікальний проект з метою сприяння співробітництву науково-дослідних центрів, неурядових організацій, музеїв, галерей і меморіалів, присвячених минулому століттю.

Як відзначають цю дату в інших частинах світу, зокрема у Європейському союзі, територія якого була одним із найважливіших театрів бойових дій? Святкують як у Росії чи оплакують втрати, а можливо взагалі для них цей день проходить непоміченим, і яке значення політики та громадяни цих країн вкладають у нього? 
 

Минає 69-й рік від Перемоги, та ще не всі архіви відкриті, не всі імена загиблих названі, не всі братські могили відзначені пам’ятними знаками. А живі нащадки переможців почуваються обділеними й обікраденими. Звісно, можна приховати ці відчуття за помпезними парадами, феєрверками й концертами, за «георгіївськими стрічками» і безконечними пропагандистськими телесеріалами. Утім таке приховування — ознака того, що другий тоталітарний режим, близнюк нацистського, — ще не подоланий.

Керівник Інституту Національної пам'яті Володимир В'ятрович продемонстрував підвал на вулиці Липська, 16 – у Києві. Раніше тут була катівня ЧК (спецслужба Радянського Союзу), де мордували і катували людей, розповідає пан В'ятрович. Меморіальної таблички немає. Напис – тепловий пункт. Мало хто знає, що тут було і ще менше тих, хто тут був.