«Усяка насильницька смерть страшна: коли розстрілюють, вішають, душать… Це триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні, місяці. Смерть від голоду – це смерть без крові. Кров не ллється, кров поступово холоне. Умирали з голоду усі: чоловіки і жінки, старі і молоді. Вимирали родинами і цілими селами»
(Свідчення П. Авраменко // 33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал / Упоряд. Л. В. Коваленко, В. А. Маняк.– К., 1991. – С. 367)
Голодомор - штучно створений у 1932-1933 роках більшовицьким режимом СРСР голод, від якого загинули мільйони українців. Цинізм трагедії Голодомору полягає, передусім, у тому, що він не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а результатом цілеспрямованої політики сталінського режиму. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй резолюції від 28 квітня 2010 р., присвяченій пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, наголосила, що великий голод в СРСР був «викликаний жорстокими зумисними діями і політикою радянського режиму». Багато десятиліть у Радянському Союзі тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Навіть люди старшого покоління, які пережили цю трагедію, не наважувалися говорити про неї публічно...
* * *
Прийшовши наприкінці 1920-х років до влади, Йосиф Сталін прагнув зосередити у власних руках необмежену владу. Для зміцнення Радянського Союзу він розпочав військово-промислову перебудову переважно аграрної країни, яка обернулась трагедією для багатьох громадян СРСР, зокрема селян. Їм довелося пройти через розкуркулення, примусову колективізацію, виконання обов’язкових планів хлібозаготівель. Унаслідок перерахованих методів було зруйновано традиційну систему землеробства.
Головною причиною Голодомору 1932-1933 рр. стало примусове проведення державних планових хлібозаготівель. Окрім активного вилучення «хлібних лишків», влада вдалася до репресивних заходів проти так зв.
«саботажників». Так, 7 серпня 1932 року за ініціативою Сталіна прийняли постанову про «розкрадання колгоспного майна», що каралося розстрілом або позбавленням волі від 10 років. У народі вона отримала назву «Закон про п'ять колосків» та стала основою для розгортання масових репресій проти селян. Наприкінці жовтня 1932 р. до України прибула надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою РНК СРСР В’ячеславом Молотовим. Від цього моменту маховик репресій запустили на повну потужність. До репресивних заходів додавалися ще й натуральні штрафи – вилучення продовольства й худоби в господарствах, що «заборгували» за нереальними планами хлібоздачі. Більшовицька влада також застосовувала спеціальний позасудовий репресивний захід – занесення на «чорну дошку» районів, сільрад, сіл і колгоспів за «невиконання хлібозаготівель». Це означало їхню ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів, інші жорстокі репресії, що ставали рівнозначними смертному вироку їхнім жителям. Ключовим елементом убивства голодом стала ізоляція України та Кубані. 22 січня 1933 р. директива за підписом Сталіна забороняла виїзд селян з території УРСР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Селянам припинили продавати квитки на залізничний і водний транспорт. Дороги блокували підрозділи ДПУ. Тих, хто встиг виїхати, заарештовували та повертали назад. Пізніше заблокували дороги до міст, щоб не пустити до них тих, хто голодує. Взимку й навесні 1933 р. в Україні стрімко зростає смертність від голоду. Найстрашнішим періодом стала весна 1933, коли будь-які продовольчі запаси в більшості селянських родин повністю вичерпались. Щоби врятуватись від смерті, голодні люди шукали будь-що придатне до їжі. Споживали навіть висушені стебла лободи та інших бур’янів. У селах зникли собаки й коти – їх було з’їдено. Часто фіксувались випадки споживання мертвих тварин. Окраєць хліба, сухарик став розкішшю, а для багатьох – недосяжною мрією...
За данимии Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України внаслідок Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, серед яких етнічних українців – 3 млн. 597 тис., або 91,2 % від загальної кількості прямих втрат.
* * *
Пам’ять про Голодомор у Радянському Союзі перебувала під суворою забороною. З 1983 р. українці канадської та американської діаспори щорічно поминають вбитих голодом в Україні. Тоді ж британець Роберт Конквест та американець Джон Мейс розпочали дослідження голоду 1932-1933 рр.
В Україні про голод 1932-1933 рр. заговорили 1987 року. Першими сказали своє слово Володимир Маняк та Лідія Коломієць. Вони стали засновниками Асоціації дослідників голодоморів в Україні та Українського республіканського історико-просвітнього товариства “Меморіал”. Зусиллями цих людей постало перше українське видання «33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал».
Четверта субота листопада в Україні визнана поминальним днем жертв голодоморів. Запроваджено його було Указом Президента Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Комеморативні заходи проводяться як в Україні, так і за її межами. Перші особи держави відвідують поминальне богослужіння та покладають символічні горщики з свічками та зерном до пам’ятників жертвам. До 2008 р. заходи по вшануванню проводилися на Софійській площі. З 2008 р. - в Національному музеї «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».
Кожного року в цей день проходить Всеукраїнська акція «Запали свічку».
28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла “Закон України № 376 про Голодомор 1932-1933 років в Україні”.
Пам’ятники жертвам Голодомору встановлено у більшості населених пунктів України. Найбільш монументальні з них - це меморіали в Києві та Харкові. Закордоном, у містах Едмонтоні, Калгарі, Вінніпезі, також встановлено пам’ятники померлим з голоду.
Пам’ятники, присвячені пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні
Київ, Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні»
http://www.memorialgolodomors.org/Museum/Ekskursia.htm
Харків, Меморіал пам’яті жертв Голодомору
http://uk.wikipedia.org/wiki/29
Житомир, пам’ятник жертвам Голодомору «Сумуючий янгол»
Луганськ, Пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 рр.
Одеса, Пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933
Миколаїв, Пам’ятникам жертвам голодомору 1932-1933 рр. (Херсонське шосе)
Херсон, Пам’ятник жертвам тоталітарного режиму
Кіровоград, Пам’ятний знак “Українцям – жертвам комуністичного геноциду – Голодомору 1932-1933 років”
Донецьк, закладний камінь для будівництва меморіалу жертвам сталінських репресій, голодомору, фашистської окупації
Вінниця, пам’ятний знак Жертвам Голодомору
Суми, Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років
Голодомор 1932-1933 рр. у художній літературі
Барва смерті – 33-ій: Статті, спогади, фольклор про голодомор / Любов Сердунич (авт.і упоряд.). - Хмельницький, 2004. - 66с.
Барка В. Жовтий князь. - К.: Наукова думка, 1999. – 304 с.
Білоус В. І. Недолю співаю козацького краю: автобіографічний роман-спогади (колективізація, розкуркулення, голодомор). — Вид. 2-е, доп. — Вінниця : Книга-Вега, 2008. — 296c.
Виноградська Н. І. Голодомор: поема. - Х. : Оригінал, 2008. — 31с.
Гудима А. Д. Кара без вини: Роман/ Худож. Ю.В.Кузнєцова; Під ред. І.І.Оржеховської. - К.: Урожай, 1993. - 288 с.
Загребельний П. А. Тисячолітній Миколай: Роман /Під ред.Т.Гуменюк. - К.: Фірма "Довіра", 1994. - 636 с.
Кравченко-Русів А. І. Голодомор: Поема. - Д. : Січ, 2002. — 18 с.
Моцний А. П. Страшна правда голодомору (спогади про голодомор 1932- 1933 років): Художньо-автобіогр. повість. - Л.: Вид-во М.Коць, 2000. - 175с.
Народні твори про голодомор: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. в Україні, зібрані студентами-філологами Криворізького державного педагогічного університету в кінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст. / Вступна стаття, упорядкування та примітки О.М. Гончаренко. - Кривий Ріг: Діоніс, 2011. - 244 с.
Самчук У. Марія: Хроніка одного життя. – Буенос- Айрес: Вид-во Миколи Денисюка, 1952. – 280 с.
Українці про голод 1923-1933: Фольклорні записи Василя Сокола / НАН України; Інститут народознавства. Відділ фольклористики / Степан Павлюк (наук.ред.), Василь Сокіл (запис,упорядкув.,вступ.ст.,дод.). — Л., 2003. — 231с.
Голодомор 1932-1933 рр. у кінематографі
Незнаний голод (Канада, 1983)
Перший історико-документальний фільм про Голодомор в Україні 1932-1933 рр., створений у Канаді в той час, коли там вперше пройшли урочистості зі вшанування пам’яті жертв. Сюжет вибудований на інтерв’ю з сучасниками та дослідниками цієї трагедії.
Голод-33 (Україна, 1991)
Історичний фільм режисера Олеся Янчука, який розповідає про трагедію однієї сім’ї на фоні політичних процесів України в ХХ століття, про важкі реалії, які принесла людям політика Й. Сталіна, голод у 1933 р.
Українська ніч – 33 (Україна, 2002)
Цикл публіцистичних фільмів про Голодомор в Україні, складовими якого є «Страх», «Жах», «Гільйотина» та «Справа Грушевського»
Великий голод 1932-1933 (Україна, 2005)
Докуметальний фільм про голодомори в Україні.
Живі (Україна, 2008)
Докуменальний, історичний фільм, герої якого були ще дітьми, коли важке лихоліття спіткало Україну. Вони відчули його власною шкірою. Голодомор забрав життя мільйонів людей. Про факти голоду писали тогочасні дипломати, журналісти, зокрема й британець Гарет Джонс.
Хлібна гільйотина (Україна, 2008)
Фільм створено під патронатом Українського інституту національної пам’яті до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 рр. Розкриваються причини, перебіг і масштаб української трагедії ХХ ст. Сюжетну лінію вибудовано на монологах трьох осіб: більшовика, який брав участь у подіях, селянина, що постраждав унаслідок Голодомору та нашого сучасника, який дізнається про трагедію через десятиліття заборон.
Радянська історія / The Soviet Story (Латвія, 2008)
Латвійські кіномитці пропонують погляд на один із найбільш злочинних режимів ХХ ст. – радянський. У фільмі подано інформацію про Голодомор в Україні 1932-1933 років, про розстріл польських офіцерів в Катинському лісі, ГУЛАГ, НКВД та КГБ, вміщено документальні рідкісні кадри.
Український геноцид, сповідь одного свідка (Україна, 2009)
Документальний фільм-сповідь свідка Голодомору 1932-1933 рр. Зйомка проходила у с. Підвисоке Кіровоградської області.