Офіційний веб-сайт УІНП

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Публікації - Голодомор 1932-1933

 

"Від Збруча у безкраї степи несеться стогін міліонів загибаючого селянства, що конає у розпуці, не бачучи нізвідкіля ніякої допомоги, хоч би моральної", - писав депутат польського сейму від Тернопільщини Степан Баран у статті "З нашої трагедії за Збручем". Вона була опублікована 21 травня 1933 року як передовиця тодішньої наймасовішої західноукраїнської газети "Діло".

 

 

"Наш головний принцип: минуле не належить нікому зокрема, - писав Володимир Маняк в передмові до книги "33-й: Голод". – Воно – надбання нинішнього і грядущого поколінь, тільки залишаючись таким, захищеним від монополізму, воно здатне бути дійовою силою у відверненні нових помилок і злочинів, нових спалахів насильства та збудників до братовбивства".

 

Сторінки щоденника Нестора Білоуса. Запис від 7 лютого 1931 року: "Настроение в населения очень натянуто по отношению такой политики правительства. Налоги очень непосильны. Фото: golodomor.kharkov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

13 січня 2010 року                                                                                                     м. Київ

Вступ

Підходи до дослідження меморіалів та монументів часто фокусуються на дослідженні меморіалу як 1) тексту, тобто меморіал прочитується як текст, створений і підтримуваний дієвцями та групами у рамках властивих їм історичного та ідеологічного контекстів, що супроводжуються відповідними дискурсом і наративом; 2) арени, тобто ресурсу, що використовується дієвцями для політичної боротьби та легітимації за допомогою репрезентації минулого через ландшафт1.

Довідка

«Голод 1932-1933 рр.: причини, перебіг, демографічні наслідки. Геноцидна та «індустріалізаційна» версії голоду (академічний дискурс)»

 

Аналітична довідка

Голод 1932-1933 рр. в державній політиці пам’яті та

суспільній свідомості

 

Попри радянську політику забування («примусової амнезії») будь-яких аспектів національної катастрофи українського народу, яким без перебільшення був Голодомор 1932-1933 рр., на побутовому рівні інформація про голод протягом цього часу поширювалася у формі комунікативної пам’яті.

Аналітична довідка

Голод 1932-1933 років

 в сучасній українській історіографії: еволюція поглядів

 

Проблема голоду 1932-1933 рр. в сучасній українській історіографії досліджувалася й досліджується, головним чином, в руслі двох дискурсивних напрямків: так званого геноцидного й негеноцидного.

«Усяка насильницька смерть страшна: коли розстрілюють, вішають, душать… Це триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні, місяці. Смерть від голоду – це смерть без крові. Кров не ллється, кров поступово холоне. Умирали з голоду усі: чоловіки і жінки, старі і молоді. Вимирали родинами і цілими селами»
(Свідчення П. Авраменко // 33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал / Упоряд. Л. В. Коваленко, В. А. Маняк.– К., 1991. – С. 367)