Професор, доктор історичних наук Леонід Зашкільняк

Цей матеріал не є аналізом або спробою підсумувати здобутки сучасної історіографії – як української, так і польської чи світової – у вивченні та оцінці проблематики українсько-польських стосунків у ХХ столітті. Зробити такий огляд історіографічним чи джерелознавчим – понадзавдання для окремого автора і обмеженої у часі доповіді. Йдеться про огляд і виокремлення для спеціального розгляду низки насамперед наукових проблем, які викликають розбіжності у трактуванні їх польськими та українськими істориками та публіцистами, а також, що немаловажно, мають певний резонанс у громадськості обох країн.

Професор Вальдемар Резмер

Преамбула:

Трюїзмом було би сказати, що дорога до правди часто є довгою та складною, заваленою найрізноманітнішими перешкодами. Найчастіше вони мають суб’єктивний характер, адже не всі хочуть наблизитися до правди. Адже вона порушує їх добре самопочуття, змушує переглянути погляди і переконання, що укріплювалися та підтримувалися десятиліттями. У нинішній Польщі думка про те, що повинен бути показаний повний образ злочину, жертвами якого стали жителі південно-східної території Другої Речі Посполитої протягом Другої світової війни, є аксіомою. Адже поляки на основі свого історичного досвіду знають, що не може йтися про нормальні добросусідські відносини Польщі та України без остаточного вирішення питання волинського злочину (адже така спрощена думка існує в історичній свідомості поляків).