Офіційний веб-сайт УІНП

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Новини

 

22 травня о 12.00 у 1-му павільйоні ВДНГ (Національний комплекс «Експоцентр України», пр-т Академіка Глушкова, 1, метро: Виставковий центр) відбудеться прес-конференція з нагоди офіційного старту проекту створення Музею монументальної пропаганди СРСР у Києві.

 

 

 

До 73-их роковин депортації кримськотатарського народу продовжуємо публікувати унікальні свідчення очевидців цієї трагедії, підготовлені Крим.Реалії спільно зі Спеціальною комісією Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу й подолання його наслідків.

 

Я, Усніє Менакаєва (дівоче прізвище Мустафаєва), кримська татарка, народилась у Євпаторії Кримської АРСР 12 квітня 1930 року. На момент виселення до складу сім'ї входили: мама, Салє-Султан Мустафаєва (1909 р.н.), я, Усніє Мустафаєва (1930 р.н.), та брат, Риза Мустафаєв (1932 р.н.).

 

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" спільно з Українським інститутом національної пам'яті розпочинають інформаційну кампанію "Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил" до Дня пам'яті жертв політичних репресій.

 

На таємній спецділянці НКВД УРСР у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок десятки тисяч жертв Великого терору. На думку істориків, загальна кількість розстріляних, похованих у Биківні, може становити від 20 до 100 тис. осіб. Серед них – священики й науковці, селяни й робітники, художники й письменники, актори й інженери, композитори й держслужбовці. Проте дуже важливо за величезними цифрами бачити окремі долі, персональні історії та конкретні імена. Биківнянські могили – братські, але не безіменні.

 

21 травня на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (проспект Броварський у Дніпровському районі м. Києва) вшанують пам’ять жертв політичних репресій. 

 

 

 

 

До 73-их роковин депортації кримськотатарського народу продовжуємо публікувати унікальні свідчення очевидців цієї трагедії, підготовлені Крим.Реалії спільно зі Спеціальною комісією Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу й подолання його наслідків.

 

 

 

 

11 травня 1944 р. Державний Комітет Оборони СРСР своєю постановою «Про кримських татар» з грифом «сов. секретно» вирішив: «Всіх татар виселити з території Криму та поселити їх на постійне місце проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР. Виселення покласти на НКВС СРСР. Зобов’язати НКВС СРСР (т. Берія) виселення кримських татар завершити до 1 червня 1944 р.» .
 
Згідно з постановою до місць спецпоселення з Криму було депортовано практично увесь кримськотатарський народ – близько 200 тисяч осіб. По завершенню війни демобілізованих з Червоної армії бійців – кримських татар було відіслано до уральських і сибірських трудових таборів; возз’єднатися зі своїми родинами на спецпоселеннях фронтовикам було дозволено лише 1953 року.

 

Під час загальнонародної акції «Унутма» («Пам'ятай») протягом 2004-2011 років у Криму зібрали приблизно 950 спогадів очевидців учиненого над кримськими татарами геноциду. До 73-ї річниці депортації Крим.Реалії спільно зі Спеціальною комісією Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу й подолання його наслідків публікують унікальні свідчення із цих історичних архівів.

 

Я, Наріман Гафаров, кримський татарин, народився 4 березня 1936 року в селі Уркуста (зараз село Передове Орлинівської сільради Севастопольської міськради ‒ КР) Балаклавського району Кримської АРСР. На момент депортації до складу сім'ї входили: мати Тифе Гафарова, 1914 р.н., сестра Адіка Гафарова, 1932 р.н., молодший брат Дилявер Гафаров, 1942 р.н., і бабуся Сааме, рік народження якої я не знаю. Перед депортацією ми проживали в селі Уркуста в будинку бабусі, бо наш будинок німці підірвали 1941 року.

 

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу. Український інститут національної пам'яті підготував  матеріали та архівні фото, присвячені цій темі.

 

Це буде найповніше зібрання свідчень про Голодомор 1932-1933 років, доповнене он-лайн колекціями світлин і документів із родинних архівів. Планується, що доступ до бази буде відкритим. Першою на ресурсі опублікують колекцію свідчень і матеріалів Віри Аннусової. Вчителька математики з Луганщини, пані Віра документує спогади місцевих жителів про Голодомор ще з 1980-х років й зібрала понад півтисячі свідчень. Свій архів їй вдалося вивезти з охопленого війною краю.

 

 

21 травня, о 19.00,  в Українському домі відбудеться відкритий показ повнометражної документальної стрічки «Голод до правди». Вхід вільний.

 

Фільм розповідає історію Ріа Клайман, молодої канадської репортерки, яка проїхала центральними районами СРСР, коли там лише починався штучний голод. Її газетні статті про події 1932-33 років були одним із небагатьох джерел правди. Саме за опис Голодомору і ГУЛАГу Ріу Клайман вигнали з Радянського Союзу. Пізніше репортерка взялася за хроніки ранніх років влади Гітлера.