Офіційний веб-сайт УІНП

ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"

ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"

СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"

МУЗЕЙ МАЙДАНУ

УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"

Публікації - Наш Крим

Про сторіччя визволення Криму від більшовиків, а також про сучасну ситуацію із тимчасово окупованим півостровом говоритимуть 23 квітня у Херсоні на круглому столі «Український Крим: минуле та сьогодення».

Якщо хочеш здивувати — вдайся до парадоксу: гарячий сніг, холодна війна, бандерівці у Криму... — вибір чималий. І йдеться не про сучасних "бендерівців", якими так старанно сепаратисти лякали кримських обивателів, а про справжніх членів революційної ОУН, що з'явилися на півострові 1941 р. Ким вони були, що робили, на що сподівалися?

Перша спільна битва запорожців і кримців трапилася волею випадку. Калга особисто пообіцяв козакам волю або смерть в битві проти турків. Дивовижна історія кримського "іноземного легіону".

Спекотним полуднем (а інакше і бути не могло – в дощ обов’язково відсиріє порох та намокнуть тятиви луків) 13 серпня 1624 року десятитисячне османське військо підходило під стіни Карасу-Базара (Білогорська), великого торгівельного центру Кримського ханату.

І російська історична наука, і засоби пропаганди видавали за незаперечну істину гасло «Севастополь – місто російської слави». Пов’язували це, насамперед, із подіями Кримської війни 1853–1856 років. Проте, по-перше, Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Черноморського флоту. По-друге, Російська Імперія цю війну програла. 

Запропонована добірка документів розкриває механізм проведення депортації кримськотатарського та інших народів з території Криму в 1944 р., характеризує їхнє становище в місцях спецпоселення.  

Постанова Державного Комітету Оборони СРСР

"Про кримських татар"

11 травня 1944 р. Сов<ершенно> секретно

«В 1201/1787 году выехал из гяурских стран и прибыл в богохранимыя владения падишахския; там он был сослан и заточен на о-в Родос и в шевалле/в июле–августе того же года казнен чрез нарочито командированнаго с этой целью мубашира» [1]. Так, за словами турецького історика, безславно і драматично закінчився земний шлях останнього кримського хана Шагін-Гірея з колись грізної і могутньої династії Чингізидів. Європейськи освічений східний володар прагнув перетворити Кримське ханство у суверенну чорноморську імперію.

Після розпаду Радянського Союзу між новоствореними державами Україною та Російською Федерацією майже зразу постало спірне питання – державно-правовий статус Криму та міста Севастополя. Вже 23 січня 1992 р. Верховна Рада Російської Федерації ухвалила постанову «Про рішення Президії Ради СРСР від 19 лютого 1954 року і Верховної Ради УРСР від 26 квітня 1954 року про виведення Кримської області зі складу РРФСР», піднявши таким чином проблему державної належності Криму.

У березні 2014 р. Російська Федерація здійснила окупацію Криму, апелюючи до тези, що це «исконно русская земля». Таким чином були порушені правові основи європейських кордонів післявоєнного періоду. Дії Росії викликали справедливе засудження з боку світового співтовариства. Водночас, у середовищі українського суспільства ця акція спричинила не тільки глибокий шок, а й нерозуміння, бо значна частина українців звикла традиційно вважати росіян дружнім, та навіть, братнім народом, з боку якого не припускалася можливість агресії.