Текст: Ігор Каретніков, Український інститут національної пам’яті

Уродженка села Корощино на півночі Житомирщини. Льотчиця. 12 вересня 1941 року літак Катерини Зеленко був підбитий, а вона поранена в плече. Наказавши стрілкові стрибати, здійснила повітряний таран "Мессершмітта-109". Це був перший і єдиний за всю Другу світову війну повітряний таран, який здійснила жінка-льотчиця.

У сонячний травневий день 1945 року 20-річна дівчина з Полтавщини уперше за декілька тижнів змогла самостійно вийти із бараку нацистського концтабору Берген-Бельзен. Вона б там так і померла від голоду і тифу, якби не британський армійський корпус, який 15 квітня увійшов на територію нацистського концтабору.

У Бровахах на Черкащині, в центрі села, на пагорбі, стоїть пам’ятник Матері – простій селянській жінці у фартушку і хустині. «Спинись у задумі, поклади їй квіти, як шану матерям усього світу», – викарбувано на підніжжі. А біля монумента ростуть десять тополь і п’ять верб. Тополі – то її сини, а верби – дочки. Ця жінка – жителька Бровах Євдокія Данилівна Лисенко, яка народила одинадцять синів і п’ять дочок. У роки Голодомору помер її чоловік, тоді ж зник безвісти й старший син. Усіх десятьох синів провела мати на фронти Другої світової війни. Усі десять повернулися до рідного дому, поранені, хтось без ніг, хтось без рук, хтось з кулями під серцем, але живими.