![]() |
|
Публікації - ГолодоморАналітична довідка Голод 1932-1933 рр. в державній політиці пам’яті та суспільній свідомості
Попри радянську політику забування («примусової амнезії») будь-яких аспектів національної катастрофи українського народу, яким без перебільшення був Голодомор 1932-1933 рр., на побутовому рівні інформація про голод протягом цього часу поширювалася у формі комунікативної пам’яті.
Аналітична довідка Голод 1932-1933 років в сучасній українській історіографії: еволюція поглядів
Проблема голоду 1932-1933 рр. в сучасній українській історіографії досліджувалася й досліджується, головним чином, в руслі двох дискурсивних напрямків: так званого геноцидного й негеноцидного.
«Усяка насильницька смерть страшна: коли розстрілюють, вішають, душать… Це триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні, місяці. Смерть від голоду – це смерть без крові. Кров не ллється, кров поступово холоне. Умирали з голоду усі: чоловіки і жінки, старі і молоді. Вимирали родинами і цілими селами»
Масштабний за кількістю своїх жертв голод 1921-1923 рр. в Україні, окрім природних чинників та розвалу господарства після семи років виснажливих воєнних дій, мав і соціальні причини, зумовлені владною більшовицькою політикою «викачування» хліба з села, руйнування його традиційних основ. Селяни припинили сіяти більше хліба, бо його потрібно було здавати державі. Жорстока посуха у південних губерніях України призвела до перших голодувань, однак на Ліво- на Правобережній Україні селяни зібрали непоганий врожай.
|
![]() |