Офіційний веб-сайт УІНП
|
ВЕБ-СТОРІНКА "85-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ"
ВЕБ-СТОРІНКА "УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921"
СПЕЦПРОЕКТ "УКРАЇНСЬКА ДРУГА СВІТОВА"
МУЗЕЙ МАЙДАНУ
УРЯДОВА "ГАРЯЧА ЛІНІЯ"
|
Наші публікації
Міністри закордонних справ Української Центральної Ради
1889-1960 Перший генеральний секретар міжнаціональних справ в УНР (липень 1917 – 24 січня 1918 р.). За його керівництва закордонною політикою Франція й Англія de facto визнали УНР, а держави Четвертного союзу визнали УНР de jure, і у січні-лютому 1918 р. за участю О. Шульгіна українська делегація проводила мирні переговори з Центральними державами у Бресті-Литовському, підписала мирний договір від 8 лютого. Організатор З’їзду народів Росії у Києві 8-15 вересня 1917 р.
1876-1937 26 грудня 1918 р. – 13 лютого 1919 р. – голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР. За його керівництва 22 січня 1919 р. був проголошений Акт злуки УНР і ЗУНР. В. Чехівський послідовно виступав проти втягування України у війну з Радянською Росією і не схвалював орієнтацію С. Петлюри на порозуміння з Антантою. Це стало однією з основних причин відставки уряду В. Чехівського
1873-1941 Голова Ради народних комісарів і народний комісар зовнішніх справ УСРР протягом 1919-1923 рр. Румунський підданий, у 1917 р. емігрував до Росії і став членом більшовицької партії. З 23 травня до 7 жовтня 1918 р. був головою делегації РРФСР з Українською державою, оскільки за умовами Брестського миру радянська Росія мала підписати мирну угоду з УНР, зокрема щодо кордонів між державами, однак домовленостей досягнуто не було.
1883-1959 Міністр закордонних справ УРСР у 1944-1953 рр. Юрист за освітою, член Російської соціал-демократичної робітничої партії з 1903 р. У травні 1918 р. був заступником голови більшовицької делегації на мирних переговорах з Україною. 12 червня 1918 р. Д. Мануїльський разом з Х. Раковським підписав умови прелімінарного миру з Українською Державою. Протягом 1919-1953 рр. Займав державні і партійні посади в УСРР (УРСР).
1879-1954 Міністр закордонних справ Ради народних міністрів УНР, президент УНР в екзилі (1926-1954 рр.). Був одним із засновників Революційної української партії, згодом став одним з лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії, яка діяла на марксистській платформі та виступала за автономію України у складі комуністичної Росії. Як делегат І Всеукраїнського селянського з’їзду від Золотоніського повіту був обраний до складу Центрального комітету Селянської спілки і став членом Центральної Ради.
1891-1938 Член делегації УНР на переговорах у Бресті литовському, в березні – квітні 1918 р. міністр закордонних справ УНР. Мовознавець за спеціальністю, із 1917 р. – член Української партії соціалістів-революціонерів Делегат Всеросійського з’їзду поневолених народів у Києві та секретар Ради народів, в листопаді – представник від Поділля на Всеросійських установчих зборах.
1859- 1941 Міністр закордонних справ Державного секретаріату ЗУНР. Юрист, громадсько-політичний діяч Галичини, депутат Палати послів австрійського парламенту (1907-1918 рр.) і президент українського клубу в парламенті (1910-1916 рр.) та депутат Галицького сейму (1908-1914 рр.) і президент «Руського клубу» в ньому (1910-1914 рр.), із 1914 р. – голова Головної української ради та Загальної української ради.
1882-1951 20 травня – 14 листопада 1918 р. – міністр закордонних справ Української держави. Був членом Революційної Української Партії, а згодом – Товариства Українських Поступовців. Активно займався публіцистикою. Під час першої світової війни очолював відділ допомоги українцям на окупованих російськими військами землях Галичини і Буковини. Був призначений Тимчасовим урядом крайовим комісаром Галичини і Буковини з правами генерал-губернатора. Входив до складу Української Центральної Ради.
1885-1939 Міністр закордонних справ Української народної республіки, голова делегації УНР на переговорах в Бресті Литовському. Інженер за освітою, член Революційної української партії, а згодом – Української партії соціалістів-революціонерів. Голова Генерального Секретаріату (Ради народних міністрів) УНР з 31 січня до 29 квітня 1918 р. і з 31 січня до 24 березня 1918 р. – міністр закордонних справ УНР.
|
|
